|
Умови придатності до життєдіяльності спеціалістів на технічних об'єктах З випробуванням перших суден, літаючих і підводних апаратів і до теперішнього часу люди, як не дивно, мало були задоволені тим, що ми зараз називаємо придатністю до життєдіяльності.
Леонардо да Вінчі в одній із своїх праць згадує про винайдену ним речовину, яка забезпечувала людям вільне дихання при плаванні під водою, але ж ніяких відомостей про склад цієї речовини вчений на залишив.
Цікавість людини до космосу, до моря та підводних занурювань, далеких походів і космічних польотів призвела до необхідності вирішувати питання забезпечення життєдіяльності та діяльності людини у специфічних спорудах.
З розвитком літаків, ракет, танків, кораблебудування і зокрема підводних, надводних й підземних споруд зростали й вимоги до їх придатності до життя. Найбільш показово розвиток забезпечення умов придатності до життєдіяльності об'єктів відображено в розробках підводних технічних та повітряно-космічних об'єктів. На їх конкретних прикладах й розглянемо проблему умов працездатності та придатності до життя спеціалістів та об'єктів. Вже у першому учбовому загоні підводного плавання у 1906-1907 pp. було проведено цілий ряд дослідних робіт та визначена припустима тривалість перебування людей на підводному човні, впливу на їх працездатність шкідливих сумішей повітря. Але не дивлячись на деякі досягнення, умови життя та праці екіпажів підводних човнів залишалися нелегкими.
У 1911 р. у статті "Експериментальний нарис дослідження тактичних елементів підводного човна" лейтенант Поздєєв писав: "Змучена та стомлена людина легко помиляється... І ніде ця обставина не повинна так враховуватися, як тут. Найменша розсіяність, неуважність можуть спричинити катастрофу, попередити яку буває неможливо".
Саме нелегкі умови життя на перших підводних човнах спонукали до активного пошуку рішень проблем придатності до життєдіяльності.
Досвід другої світової війни показав, що досягнутий до то часу рівень забезпечення придатності до життя на підводних човнах не завжди задовольняє вимоги обставин. Спеціалісти зазначають велике скупчення особового складу, підвищену наявність вуглекислоти в повітрі, запахи пального, масел, камбуза, сирого одягу, відсутність сонячного світла, різкі коливання тиску. Один із французьких підводників згадує, що були випадки, коли після походу кожен член екіпажу втрачав у вазі до 2 кг, а після п'яти послідовних походів ефективність роботи екіпажу різко знижувалась. Найбільш інтенсивний розвиток засобів забезпечення і придатності до життя кораблів і підводних човнів був у післявоєнний період, особливо на атомних підводних човнах.
В засобах забезпечення придатності до життя реалізуються останні досягнення науки, техніки і технології. Окремі зразки устаткування зводяться в комплекси, для того щоб досягти комфортних умов для спеціалістів. Це втілено в залах відпочинку, саунах, приміщеннях психологічного розвантаження ігровими автоматами, відеотехнікою. Незважаючи на це, як відмічалося на IV науково-практичній конференції по забезпеченню придатності до життя об'єктів (Ленінград, 1990 p.), проблема безпеки, збереження здоров'я спеціалістів ще не стала пріоритетною, повільно втілюються в практику сучасні науково-технічні розробки для кращих умов життєдіяльності.
На багатьох об'єктах несприятливі фактори (шум, вібрація, електромагнітні випромінювання, шкідливі суміші у повітряному середовищі та ін.) не відповідають зростаючим медичним вимогам.
Так, якщо рівень останніх прийняти за 100%, то на діючих технічних об'єктах вони виконуються на 37-62%. Враховуючи таке реальне положення, першочергові завдання по забезпеченню безпеки повинні бути спрямовані на покращання умов придатності до життя, усунення конкретних недоліків у житлових приміщеннях, підсилення контролю за параметрами придатності до життя, удосконалення технічних засобів і організацію експлуатації техніки. Докладний аналіз та обговорення рішення цих завдань по кожному напрямку (регенерація та очистка повітря, радіаційна безпека, разовий контроль, індивідуальні та колективні засоби захисту людей, санітарно-побутові умови, забезпечення безпечної діяльності спеціалістів) потребують подальших серйозних розробок відповідних наукових рішень.
Не завжди придатність до життя технічних систем чітко виявляється і оцінюється. Іноді її оцінюють тільки по насиченню технічними засобами (вентиляція, кондиціонери, освітлювання, засоби зниження шуму та вібрації) і загальним характеристикам житлових приміщень (площа, обсяг, кількість ліжок та ін.). Але така оцінка явно недостатня, вона не враховує головне - людину, спеціаліста.
З біологічної точки зору придатність до життя розглядається як рівень відповідності та ступінь впливу штучно створеного середовища на біологічні потреби людини. Соціально-психологічна суть придатності до життя - в створенні безпечних умов життя та діяльності людей. Отже, оцінка придатності до життя, відпочинку, побуту колективу в цілому та окремих його структур і рівень працездатності спеціалістів може характеризувати якість помешкання ОП, ПУ об'єкта.
Таким чином, помешкання - сукупність параметрів, які характеризують умови життя і діяльності кожного спеціаліста і всього колективу, забезпечуються конструктивними особливостями і технічними засобами і оцінюється за ступенем впливу на функції організму, працездатність і рівень безпеки для людини. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
