Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психофізіологія діяльності (М.С.Корольчук) arrow Історія питання
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Історія питання

Історія питання

   Спроби пізнання властивостей психіки і механізмів життєзабезпечення ідуть у глибину історії. Самий ранній етап вивчення психіки і вегетатики - емпіричний - був пов'язаний з нагромадженням відомостей, отриманих з досвіду, нагромадженням фактів, але без їхнього аналізу і розгляду у взаємозв'язку, хоча спроби обговорення зв'язку психіки і вегетатики існували з часів Платона (428-348 ст. до н.е.). Було виявлено, що штучно, за допомогою навіювання, можна викликати особливий стан людини, що відрізняється підвищеною сприйнятливістю і супроводжується вегетативними порушеннями. Багато прийомів і засобів навіювання були відомі служителям найдавніших релігій: заклинателям, чаклунам, шаманам, що нерідко використовували їх з метою лікування.
   Для розвитку фізіології взагалі і розуміння механізмів психіки та вегетатики зокрема велике значення мало відкриття рефлексу французьким фізіологом і філософом, природознавцем Рене Декартом (XVIII ст.). У своїх працях він уперше сформулював тезу про тотожність психічного і свідомого і показав, що людина має абсолютну владу над пристрастями за допомогою своєї волі.
   Одним із величезних досягнень фізіології XIX ст. виявилося вивчення механізмів нервової регуляції. Працями багатьох учених (Мажанді і Клод Бернар у Франції; Людвіг Гейденгайн, брати Вебери в Німеччині; Гаскел і Ленглі в Англії; А.П. Вальтер, І.Ф. Цион, В.Ф. Овсянніков, І.П. Павлов в Росії та ін.) встановлений нервовий механізм регуляції функцій внутрішніх органів.
   На величезній кількості фактів, що були зібрані протягом усього століття, було побудоване вчення про нервізм, розроблене головним чином російськими фізіологами-клініцистами І.М. Сєченовим, І.П. Павловим, СП. Боткіним, В.М. Бехтерєвим та ін. Нервізм виходить з ідеї про суттєву роль центральної нервової системи в регуляції функцій і фізіологічних процесів в організмі тварин і людини, який пристосовує життєдіяльність організму як цілого до умов існування.
   Клод Бернар, вивчаючи механізми нервової регуляції судин, ввів поняття про постійність внутрішнього середовища як умови для вільного існування організму. Це виявилося в майбутньому основою для введення американським фізіологом У. Кенноном поняття про гомеостаз і гомеостатичне регулювання динамічної постійності внутрішнього середовища і стійкості основних фізіологічних функцій.
   Основу сучасних уявлень про фізіологічні механізми психічної діяльності складають роботи І.М. Сеченова, який довів, що "усі акти свідомого і несвідомого життя за типом походження - суть рефлекси". Одночасно, спираючись на відкриття феномену центрального гальмування, І.М. Сеченов суттєво переосмислив поняття рефлексу: він довів участь центральних нервових механізмів в його реалізації, висунув положення про сигнальний характер рефлекторної діяльності і тим самим заклав фундамент вчення про вищу нервову діяльність. У розробку проблеми значний вклад внесли праці І.П. Павлова, М.Є. Введенського, О.О. Ухтомського та ін. Як показав І.П. Павлов, формування власне людської психіки було пов'язане з перебудовою фізіологічних механізмів діяльності її органа - мозку, що полягає у виникненні другої сигнальної системи. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність має велике практичне значення. Відомо, що хворого виліковують не лише ліки, але й слова лікаря,довіра до нього, велике бажання вилікуватися. Це вчення зірвало покривало таємничості з чарівних дій талісманів чарівника, заклинань шамана, воно довело вплив вищих відділів мозку у цих діях на внутрішні органи і регуляцію всіх процесів життєдіяльності. В роботах О.О. Ухтомського було показано, що в реалізації функцій психіки велике значення має фізіологічна домінанта, що направляє нервові процеси по дорозі забезпечення побудови рухів. Учню і продовжувачу ідей І.П. Павлова (Л.А. Орбелі) належить вчення про адаптаційно-трофічні функції симпатичної нервової системи.
   Для розуміння механізмів психічного і вегетативного забезпечення діяльності з'явилися дослідження взаємовідносин кори головного мозку і внутрішніх органів, проведені К.М. Виковим і його школою. Була доведена наявність умовно-рефлекторної регуляції функцій внутрішніх органів, показано, що вегетативні функції не є автономними, що вони підлягають впливам вищих відділів центральної нервової системи і можуть змінюватися під дією умовних сигналів. Для людини найважливішим умовним сигналом є слово. Цей сигнал може змінювати діяльність внутрішніх органів. Вироблена кортико-вісцеральна теорія Бикова-Курцина показала принципову можливість довільного керування вегетативними функціями, що вдається здійснити після спеціального тренування.
   Питання довільного управління вегетативними функціями, що протікають мимоволі, пов'язані з визначенням свідомих і несвідомих психічних процесів. Проблема свідомого і несвідомого виявилася в центрі уваги завдяки працям австрійського психоневролога Зиґмунда Фрейда (1856-1939). Він вважав, що поведінка людини визначається крім навколишнього середовища, соціальних факторів і свідомих процесів також процесами несвідомими. Фрейд вважав, що людина не може пристосуватися до свого біологічного чи соціального середовища через неконтрольоване несвідоме - вродженого і таємничого (воно), яким свідомість не може керувати. Свідоме і несвідоме являє собою, за Фрейдом, полярні протилежності. В інтерпретації несвідомого Фрейд відводив велику роль комплексам статевих інстинктів та інстинктів самозбереження. Нейрофізіологи згідні з існуванням несвідомих процесів, але навряд чи можна погодитися з міркуваннями Фрейда про сновидіння, використання абсурдних символів і міфологічних аналогів. Є багато експериментальних даних про те, що на поведінку людини дійсно впливають вісцеральні пропріоцептивні імпульси, а також гормональні впливи. Ця інформація, що приходить із внутрішніх органів, служить джерелом імпульсів для сфери несвідомої поведінки. Фрейд розрізняв передсвідомість і несвідоме. Елементи першого можуть стати усвідомленими, тоді як елементи другого усвідомлюються важко або ж зовсім не усвідомлюються. Але психологічні дослідження показали, що з розширенням меж людського пізнання обсяг нагромадженого несвідомого теж стає більшим. Окремі його частини можуть спливати, коли цього вимагають розумові завдання, які стоять перед людиною. Занурення переживань у сферу несвідомого (забування), а потім їх повернення у свідомість (згадування) є необхідними умовами нормальної психічної діяльності. Ці протилежності діють у єдності і знаходяться у своєрідній рівновазі. Таким чином, несвідоме слугує полегшеним і резервним фактором людської психіки.
   Повсякденна діяльність людини неможлива без взаємних впливів психіки і вегетатики, що забезпечують функціонування організму людини в різних умовах середовища.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016