Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психофізіологія діяльності (М.С.Корольчук) arrow Психіка і вегетатика
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Психіка і вегетатика

Психіка і вегетатика

   Психіка - форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, що виникає в процесі взаємодії організму з зовнішнім світом і здійснює в їх діяльності регулятивну функцію.
   Психіка виникла на визначеному етапі розвитку живої природи у зв'язку з формуванням у живих істот здатності до активного переміщення в просторі. У процесі еволюції тварин психіка розвивалася по біологічних законах від найпростіших до складніших форм. Ускладнюючись з ходом еволюції, психіка людини здобула якісно нову форму - свідомість, породжену її життям в суспільстві, суспільними відносинами, які опосередковують його зв'язок із зовнішнім світом. Тому функціонування і розвиток психіки людини, з погляду діалектико-матеріалістичної концепції, підкоряється суспільно-історичним законам.
   Пошук і випробування майбутньої діяльності людина здійснює через ідеальні образи, які будуються на основі мовного спілкування за допомогою таких психічних процесів, як відчуття, сприйняття, пам'ять, почуття (емоції), мислення. Процеси уваги і волі контролюють адекватне виконання знайдених і опробуваних дій, адекватних визначеним умовам.
   Психіка в усіх своїх формах є, за О.О. Ухтомським, своєрідним функціональним органом людини і тварин, який будує їхню поведінку і діяльність. Мозок, як спеціалізована частина тіла тварин і людини, є матеріальним носієм його психіки.
   При будь-яких психічних процесах відбуваються фізіологічні зміни активності мозку, ті й інші являють собою різні аспекти того самого процесу. Так, виникнення сновидінь супроводжується деякими змінами електроенцефалограми. Мабуть, ще більш дивовижним є той факт, що вольове зусилля супроводжується характерними реакціями вегетативної нервової системи. Якщо ми маємо намір зігнути свою ліву руку, об'єм передпліччя, який реєструється за допомогою плетизмографа, збільшується навіть у тому випадку, якщо задуманий рух не здійснюється. Це збільшення обсягу пов'язане з розширенням судин м'язів. Якщо намір супроводжується скороченням, посилення кровотоку через м'язи виявляється доцільним, тому що забезпечує необхідний для руху надлишок кисню та глюкози і видалення продуктів обміну, утворення яких під час скорочення збільшується. Хоча звичайне розширення судин більш виражене у випадку реального скорочення м'яза (частково дякуючи місцевій судиннорозширювальній дії продуктів обміну), підкреслимо, що один тільки намір зробити рух очевидно викликає через кору вегетативні судинні реакції, які збігаються з тими, що виникають під час руху. Цей приклад демонструє єдину природу фізіологічного і психічного. Інший приклад: кора головного мозку більш чуттєва до змін внутрішнього середовища, чим підкіркові утворення. Так, вдихання гіпоксичної суміші викликає зміни кори, перш ніж виникають зміни в інших відділах центральної нервової системи. Це було доказано при підготовці групи альпіністів при сходженні на Еверест. Було виявлено, що перш за все порушується мисленнєва здатність. Досліджувані вирішують прості арифметичні задачі повільніше і частіше помиляються; при асоціативному експерименті виявляються персеверації, тобто ту саму відповідь обстежуваний дає кілька разів; крім того, часто зустрічаються безглузді відповіді. На ранній стадії виникає зниження зорової та слухової чутливості (у наших дослідженнях це виявлено на висоті 3400 м) і порушення писемності, причому останнє свідчить про порушення сенсорної (пропріоцептивної) регуляції. Поряд з цим виявлені зміни з боку вегетативних функцій. Приклади показують, що складні психічні функції, у тому числі сприйняття, пам'ять, мислення, а також вегетативні функції виявилися зміненими при зміненій активності кори головного мозку і підкіркових структур; і психічні, і фізіологічні функції, у тому числі і вегетативні, тісно пов'язані між собою.
   Існує ряд теорій, що пояснюють зв'язок між психічними і фізіологічними, у тому числі вегетативними процесами. Розглянемо деякі з них.
   Теорія психофізіологічної взаємодії припускає наявність взаємного впливу цих процесів. Згідно з цією теорією психічні процеси викликають фізіологічні зміни і навпаки. Ця теорія не може застосовуватися через те, що психічні процеси, як процеси нематеріальні, здійснюються без витрати енергії. Якщо визнати, що фізіологічні, тобто матеріальні, процеси викликають психічні, то потрібно було б допустити можливість зникнення енергії. І навпаки, якщо визнати, що психічні процеси викликають фізіологічні зрушення в організмі, то довелося б допустити появу енергії з нічого. Ці допущення суперечать законам термодинаміки і, отже, ця теорія повинна бути відкинута.
   Теорія психофізичного паралелізму передбачає, що дві незалежні групи процесів - матеріальні (фізичні) і нематеріальні (психічні) - не впливають один на одного, а протікають паралельно. Визначені фізіологічні зміни супроводжуються визначеними психічними явищами, і навпаки. Це припущення підтверджується багатьма прикладами, у тому числі вже наведеними вище, але, на жаль, воно залишає без відповіді основне питання психофізичних відношень. Воно не пояснює, наприклад, яким чином матеріальні явища, які відбуваються під впливом електромагнітних коливань у сітчатці, провідній системі і корі головного мозку викликають "паралельні" психічні явища - виникнення зорового образу.
   Ми повинні мати на увазі, що психічні і фізіологічні процеси протікають в центральній нервовій системі одночасно. Потрібно, однак, визнати, що в нижчих відділах ЦНС відбуваються численні фізіологічні процеси, які ніколи не досягають свідомості. Наприклад, статева функція супроводжується особливо сильними і визначеними психічними (емоційними) процесами. У чоловіка оргазм супроводжується еякуляцією. Якщо провідні шляхи, що пов'язують спинний мозок з головним і відповідають впливу на зовнішні статеві органи, цілком перервані (наприклад, при травмі), вони можуть, як і в нормі, викликати ерекцію і еякуляцію, але до свідомості це не доходить. Очевидно, що психічні явища мають місце тільки при порушенні центральних нервових структур визначеної складності. Тому можна вважати, що психічні явища являють собою один з аспектів складних фізіологічних процесів, характерних для мозку. В залежності від природи фізіологічних процесів їх психічні кореляти можуть варіювати від смутної свідомості до напруженої уваги або від стану лінивої дрімоти до концентрованого мислення, причому в тому й іншому випадках будуть характерні зміни вегетативних функцій.
   Безсумнівно, існують підсвідомі процеси, що здійснюють вплив на процеси свідомості. Немає достатньо підстав підозрювати, що вони більш "нереальні" і "нематеріальні", чим будь-яка інша функція організму. Але свідомі вони чи несвідомі, на психіку впливають тільки процеси, які являють собою результат активності мозку. Численні рефлекси, що беруть участь у регуляції кровообігу, дихання і функціях внутрішніх органів, які існують в організмі, позбавленому великих півкуль мозку, а також при глибокому наркозі, не залишають сліду в психіці.
   Загальноприйняте уявлення про те, що психічні процеси нібито викликають фізіологічні акти, вимагає примирення з поясненням психофізичних відношень. Коли ми кажемо: "Я хочу зігнути руку", а потім згинаємо її, можна припустити, що якийсь нематеріальний психічний процес, "воля", якимось чином активує нейрони рухової області кори, кортикально-гіпоталамічні зв'язки, враховуючи вегетативне забезпечення руху, який ми збираємось зробити. Однак в основі "волі" лежить не якийсь нематеріальний психічний процес, а матеріальна фізіологічна активність. Це зрозуміло з того факту, що сенсорна денервація руки, наприклад, приводить до рухового паралічу, хоча рухова система не пошкоджена, і електричним подразненням моторної кори можна викликати типові рухи.
   Також прийнято вважати, що емоції викликають вегетативні порушення. Ми говоримо: "Сполотнів від страху". Насправді це неправильний опис фізіологічних фактів. Вид ворога чи звук грому можуть викликати ряд змін у центральній нервовій системі. Ці зміни супроводжуються вегетативними розрядами, що лежать в основі зовнішнього вираження емоцій і визначають характер гіпота-ламокортикальних розрядів, без яких виникнення емоцій неможливе. Виходячи з численних фактів, доведено, що в основі так званих психічних явищ лежать фізіологічні процеси.

Історія питання
Організація і керування вегетативними функціями
Типи взаємин психіки і вегетатики
Можливості довільного керування вегетатикою

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016