Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Основи психології і педагогіки (А.В.Семенова, Р.С.Гурін, Т.Ю.Осипова) arrow Розділ 6. "Я-КОНЦЕПЦІЯ"
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Розділ 6. "Я-КОНЦЕПЦІЯ"

Розділ 6. "Я-КОНЦЕПЦІЯ"

   Ринок праці, за умов сучасних соціально-економічних відносин, висуває високі, більш вибагливі вимоги до якості підготовки молодих фахівців, спроможних конкурентно виборювати робочі місця. Як вважає О.О. Павленко, для майбутніх фахівців однією з умов кваліфікованої, професійної підготовки є не тільки отримання високоякісних знань, а й оволодіння моральними принципами, які є базисом як для професійних, так і для особистісних взаємозв'язків. Зміни в соціальному середовищі потребують від сучасного фахівця не тільки вдосконаленої професійної бази, а й змін у ставленні до оточуючого суспільства, яке складається з різних категорій людей, до себе як до суспільно значущої одиниці суспільства і як до особистості. Для того, щоб людина розвивалась як особистість, має залучатися до процесу розвитку інтелект як здатність до пізнання. За В. Фран-клом, одним із необхідних атрибутів особистості є її свідомість, через яку постає особистісне сприйняття оточуючого світу та "Я-концепція".
   Сучасні педагоги А.І. Кузьмінський та В.Л. Омеляненко вважають, що особистість — це соціальна ознака людини, тому що людина формується під впливом соціальних факторів: спілкування між різними групами суспільства, емоційного напруження у зв'язку з певними подіями, розвитку психіки, здатності до засвоєння соціального досвіду, — а не тільки як продукт біологічного розвитку. Завдяки спілкуванню і взаємодії з іншими членами суспільства людина засвоює суспільний досвід, на основі якого її образ навколишнього світу трансформується в картину світу. "Я-концепція" вже є вмонтованою в картину світу людини, таким чином людина особисто стає здатною породжувати нові знання про оточуюче середовище, про інших людей, про себе. Особливого змісту для особистості набувають самобутність і неповторність власної картини світу та "Я-концепції".
   "Я-концепція" — це узагальнене уявлення про самого себе, система установок відносно власної особистості, або (як вважають психологи А. Капська, І. Кон, Б. Паригін та ін.) "теорія самого себе". Формування, розвиток та зміна "Я-концепції" обумовлені низкою факторів, як-то соціальне середовище, процес соціалізації особистості, соціальна взаємодія та ін. Фундаментальний вплив на "Я-концепцію" має соціалізація. П. Бергер і Т. Лукман розглядають соціалізацію як всебічне і послідовне входження індивідів у об'єктивний світ суспільства чи окрему його частину. І. Кон вважає, що соціалізація — це результат взаємодії людей у відповідній групі. Б. Паригін тлумачить соціалізацію як входження в соціальне середовище, пристосування до нього, засвоєння певних ролей і функцій, які слідом за своїми попередниками повторює кожен окремий індивід протягом всієї історії формування і розвитку. Як зазначає А. Капська, соціалізація — це двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачає її включення в систему суспільних відносин як шляхом засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин, у процесі яких формується унікальна, неповторна особистість. Особливості змісту процесу соціалізації полягають у тому, що процес соціалізації передбачає відносно стихійний розвиток подій, який не завжди супроводжується цілеспрямованим впливом середовища і у процесі соціалізації особистості концентрується увага на соціальному середовищі, а не на особистості, тлумачиться його вплив на особистість.
   Отже, завдяки соціалізації відбувається взаємодія людей. На думку Е.К. Економової, взаємодія — це процес впливу суб'єктів один на одного, що породжує їхній взаємний зв'язок. Зв'язок між людьми неможливий без обміну інформацією, тобто обумовлює наявність відносин. Визначимо сутність поняття відносини. У психологічному словнику відносини розглядаються як взаєморозташування об'єктів і їх властивостей. У словнику психологічних термінів відносини — це система установ, очікувань та стереотипів, через які люди сприймають один одного. І.В. Бужина акцентує та тому, що з поняттям "відносини" близько пов'язане поняття "взаємини". Під взаєминами варто розуміти особистісно значуще, образне, емоційне й інтелектуальне відображення людьми один одного, що показує їх внутрішній стан. Л.М. Фрідман вважає, що під час взаємодії між людьми розвиваються, виявляються і формуються міжособистісні відносини, які мають назву спілкування. Отже, міжособистісні відносини — це спілкування між представниками суспільства у всіх його виявах: інтимне, дружнє, професійне спілкування тощо.
   У психологічній науці виділяють дві загальні форми "Я-концепції" — реальну та ідеальну. Поняття реальна "Я-концепція" віддзеркалює уявлення особистості про себе, про те, який я є. Ідеальна "Я-концепція" — це уявлення особистості про себе, з урахуванням бажань, тобто відображення виразу "яким би я хотів бути".
   Є також окремі випадки "Я-концепції", а саме професійна "Я-концепція особистості" або "Я-професійне". У свою чергу професійна "Я-концепція особистості" також може бути реальною та ідеальною. А. Реан дає таке визначення: професійна "Я-концепція" — це уявлення особистості про себе як професіонала. Відповідно до цього визначення, на нашу думку, професійна "Я-концепція" майбутнього фахівця є уявленням особистості про себе як про фахівця у відповідній галузі та складається з ідеального образу "Я-професіонал", реального образу Я, дзеркального Я та професійної самооцінки фахівця. Ідеальний образ "Я-професіонал" включає в себе уявлення про те, яким повинен бути справжній професіонал. Такі уявлення особистість має у момент первинного, поверхового знайомства з професією, на етапі порівняння та ідентифікації себе зі значущими, успішними професіоналами-практиками (роль яких можуть виконувати викладачі, видатні діячі тощо). "Я-реальне" у цьому випадку включає в себе уявлення про ті якості, які вже є для досягнення ідеального образу "Я-професіонал", і про ті, які ще недостатньо розвинені. Дзеркальний образ "Я-професіонал" включає в себе уявлення майбутнього фахівця про оцінку його особистісних якостей іншими професіоналами. Професійна самооцінка — уявлення фахівця про власну цінність як спеціаліста, тобто це оцінювальний компонент професійної "Я-концепції".
   Процес формування професійної "Я-концепції" майбутніх спеціалістів відбувається під час фахового навчання. За Є.А. Іванченко, у цей період здійснюється засвоєння спеціальних навичок і умінь шляхом спілкування між майбутніми фахівцями і викладачами (у вигляді трансляції викладачем особистісного та суспільного професійного досвіду), адаптація до нового соціального статусу майбутнього фахівця. Під адаптацією слід розуміти, на думку З.Н. Курлянд, професійну допомогу з боку викладачів майбутнім спеціалістам у пристосуванні до умов професійної діяльності на стадії засвоєння ними майбутньої професії. Паралельно з цим має місце спілкування у мікросередовищі (відносини у колективі студентів, спілкування з друзями) тощо. Особистість взагалі не може існувати без спілкування. Процес соціалізації, завдяки якому відбувається розвиток особистості, нерозривно пов'язаний з міжособистісними відносинами. Професійне становлення фахівця пов'язане з професійними міжособистісними відносинами, які є складовою міжособистісних відносин. Тому важливим моментом формування позитивної професійної "Я-концепції" майбутніх фахівців є розвиток їхніх професійних міжособистісних відносин.
   У науці є кілька теоретичних шкіл, які вивчають "Я-концепцію". І кожна з них по-різному підходить до визначення "Я-концепції". В. Джеймс першим з психологів почав розробляти проблематику "Я-концепції". Глобальне особистісне Я (Self) він розглядає як первинне утворення, в якому поєднується "Я-усвідомлююче" (англ. І) і "Я-як об'єкт" (англ. Me). Це дві сторони одного цілого, вони завжди існують узгоджено. Одна з них являє собою чистий досвід ("Я-усвідомлююче"), а друга — зміст цього досвіду ("Я — як об'єкт"). Автор вважає, що "Я-як об'єкт" охоплює все, що можна назвати своїм. За цим критерієм він виділяє чотири складові: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я та фізичне Я.
   Зазначимо, що головним орієнтиром для "Я-концепції" є Я іншої людини, тобто уявлення людини про те, що думають про неї інші: "Я-яким мене бачать інші" і "Я-яким я сам себе бачу" дуже подібні за своїм змістом. Ч. Кулі запропонував теорію "Я-Дзеркального", стверджуючи, що уявлення людини про те, як її оцінюють інші, суттєво впливає на її "Я-концепцію". М. Мід вважав, що Me утворює засвоєні людиною установки (цінності), а І — це те, як людина як суб'єкт діяльності сприймає ту частину свого Я, яка визначена як Me — сукупність І і Me утворює інтегральне Я (Self). P. Берне, засновник інтегрально-інтеракціоналістичного підходу, розглядав "Я-концепцію" як сукупність установок, спрямованих на себе. Він також виділив три складові "Я-концепції": уявлення людини про саму себе, афективна оцінка цього уявлення, яка може мати різну інтенсивність, оскільки конкретні риси образу Я можуть викликати більш чи менш сильні емоції, пов'язані з їх сприйняттям чи осудженням. Також до цієї категорії входять конкретні дії, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою. Ці засади можуть мати також різні ракурси:
   1. "Я-реальне" — установки, пов'язані з тим, як людина сприймає свої актуальні здібності, ролі, свій статус, тобто її уявлення про те, якою вона є насправді.
   2. "Я-дзеркальне" (соціальне) — установки, пов'язані з уявленнями людини про те, як її сприймають інші.
   3. "Я-ідеальне" — установки, пов'язані з уявленнями людини про те, якою вона мріє стати.
   Е. Еріксон по суті дав розвиток концепції 3. Фрейда щодо становлення усвідомленого Я індивіда — ЕГО. Проте вчений повернув зміст цієї концепції до соціокультурного контексту. Проблематика "Я-концепції" розглядається Е. Еріксоном крізь призму ЕГО-ідентичності, розуміється як продукт певної культури, що виник на біологічній основі, її характер визначається особливостями цієї культури і можливостями певної людини. Джерелом ЕГО-ідентичності, за Е. Еріксоном, є культурно значуще досягнення. Автор визначає ЕГО-ідентичність як суб'єктивне почуття безперервної само-тотожності, що заряджає людину психічною енергією. Феноменалістичний (гуманістичний) напрямок розглядає "Я-концепцію" як систему самосприиняття, а не як окреме реальне Я. К. Роджерс вважав, що внутрішня структура Я формується в процесі взаємодій з довкіллям, зокрема зі значимими іншими (батьками, сестрами, братами тощо). Згідно з іншою тезою К. Роджерса, "Я-концепція" містить не лише сприйняття того, які ми є, тобто "Я-реальне", а й те, якими ми хотіли б бути, іншими словами, "Я-ідеальне". Взагалі, починаючи з К. Роджерса, терміну "значущий інший" стало приділятися багато уваги як в теоретичній психології, так і в психотерапії. Цей термін вперше увів у науковий обіг американський психіатр Г. Саліван. Під терміном "значущі інші" розуміються люди, які важливі чи значимі для дитини внаслідок того, що вона відчуває їх здатність впливати на її життя. У ранньому дитинстві найбільш значущими іншими в дитини є батьки, пізніше вчителі та група однолітків. У пошуках образу Я людина обирає значущого іншого та високо оцінює створений ним образ свого Я. Схвалення значущим іншим створює у дитини позитивний образ Я, а постійне дорікання викликає виникнення негативної самооцінки. У будь-якому випадку створений образ стає головним джерелом психологічного досвіду, необхідного для формування "Я-концепції".
   "Я-концепція", за В. Нурковою, формується не безпосередньо в спілкуванні та оцінках інших, а на автобіографічних спогадах про вузьке коло таких оцінок (значущих) та своїх реакціях на них. Іншим механізмом формування "Я-концепції" є аналіз зафіксованих у пам'яті випадків з життя, на основі яких робиться висновок про наявні у суб'єкта риси характеру та якості особистості.
   Незважаючи на те, що є багато підходів щодо визначення "Я-концепції" та механізмів її формування, дослідження професійної "Я-концепції" майбутніх фахівців шляхом розвитку міжособистісних відносин у психолого-педагогічній літературі практично не відбувалось.
   Такі дослідники, як І.П. Андрійчук, 3. Становських, Є.В. Чорний досліджували проблему формування позитивної "Я-концепції" у процесі професійної підготовки психологів. І.П. Андрійчук вважає, що модель особистості фахівця-психолога включає в себе важливі особистісні риси та якості, які вона об'єднує у поняття позитивна "Я-концепція", показниками якої є адекватність і сталість самооцінки, високий рівень самоповаги, домінування інтернальних тенденцій контролю, відсутність суттєвих внутрішніх нерівноваг та особистісних проблем.
   3. Становських проводив дослідження динаміки уявлень про себе та образу "Я-професіонал" в процесі професійного становлення психологів. У результаті він з'ясував, що образ професіонала з часом навчання у вищому навчальному закладі стає менш ідеалізованим, більш диференційованим та структурованим. Згідно з його гіпотезою, кожний процес професійного навчання має містити можливість актуалізації кризи ідентичності.
   Згідно з концепцією Є.В. Чорного, професійна ідентичність характеризується поглибленістю у професійну самореалізацію. Головне завдання професійної підготовки психологів, на його думку, в актуалізації професійної ідентичності.
   Особистість людини формується під впливом багатьох чинників. Однак брак спілкування у будь-якому вияві, дефіцит міжособистісних відносин призведуть до деградації та регресу розвитку особистості. Щодо професійних міжособистісних відносин, то базисом такого виду спілкування є загальні міжособистісні відносини. На думку З.Н. Курлянд, розвиток особистості трактується по-різному. По-перше, розвиток особистості — це процес прогресивних і послідовних змін, які призводять від нижчих до вищих форм життєдіяльності людини. І, по-друге, розвиток особистості — це процес формування людини як соціальної значущості в результаті її соціалізації. Такі автори, як В.В. Давидов, О.М. Леонтьев вважають, що ознаками сформованої і розвинутої особистості є розумовий розвиток, розвиток творчих здібностей, уміння продуктивно, раціонально мислити та самостійно приймати рішення, розвиток і трансформація особистісних взаємовідносин, спроможність брати участь у економічному, політичному та соціальному житті суспільства тощо. К.В. Недялкова вважає, що розвиток особистості — це закономірні, позитивно спрямовані, якісні зміни рис, властивостей, характеристик особистості, що відбуваються внаслідок внутрішніх суперечностей, які виникають під впливом зовнішніх обставин. Формування особистості вона визначає як процес і результат розвитку і становлення особистості під впливом зовнішніх обставин, таких як виховання, навчання, соціальне середовище.
   На кожному новому етапі розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві, соціальне середовище містить певну, притаманну саме сучасному часу інформацію, яка є відображенням ціннісних орієнтацій кожного з поколінь. На думку І.К. Безменової, кожне з поколінь має своє неповторне соціальне середовище, у якому відображається "Я-як об'єкт". Система ціннісних орієнтацій, як підкреслює О.Ю. Столик, виступає у ролі гаранта формування і розвитку особистості, що є підставою до подальшого самостійного життя. Система ціннісних орієнтацій виникає не раптово. За Т. Титаренко, цінності не первинні, вони виникають зі співвідношення людиною себе і світу, відтворюють значущість чогось для особистості. Основним змістом ціннісних орієнтацій людини виступають світоглядні, моральні переконання, принципи поведінки. П.Р. Ігнатенко вважає, що ціннісні орієнтації — це ті потреби особистості, які можуть бути реалізованими у майбутньому, які усвідомлюючись, постають у вигляді цінностей. На думку І.А. Климова, ціннісні орієнтації — це є відображення системи цінностей у свідомості людини. Слід зауважити, що є термінальні та інструментальні цінності. Термінальні цінності — це підґрунтя цілей людини, вони відображають довготривалу перспективу, те, до чого прагне людина тепер і в майбутньому. Інструментальні цінності відображають засоби, які вибираються для досягнення цілей життя, тобто виступають як інструмент з допомогою якого можна реалізувати термінальні цінності.
   Ціннісні орієнтації майбутнього фахівця узгоджені з загальними ціннісними орієнтаціями особистості, потребами, рівнем домагань, з амбіціями майбутнього спеціаліста. Адаптувавши вислів П.Р. Ігнатенка під фахове навчання, отримаємо, що ціннісні орієнтації майбутніх фахівців — це ті потреби, які він спроможний втілити у свою професійну діяльність, всі ті домагання, яких майбутній спеціаліст прагне досягти під час фахового навчання і з якими пов'язує свою професійну діяльність.
   Як було зазначено, потреби є інтерпретацією ціннісних орієнтацій. Потреба — стан людини, створюваний зазнаваною нею нуждою в об'єктах і діях, необхідних для її організації і розвитку, який виступає джерелом її активності, організує і спрямовує особистісні процеси, уяву і поведінку (за Т.Л. Обуховою). Отже, потребу можна задовольнити тільки цілеспрямованими діями. Ієрархія потреб майбутніх фахівців виглядає таким чином:
   1. Потреба у визначенні професії за фахом.
   2. Потреба в оволодінні професією за обраним фахом.
   3. Потреба у реалізації професійних якостей особистості.
   4. Потреба у професійному самовдосконаленні.
   Для того, щоб задовольнити потребу у професійному самовдосконаленні, необхідно задовольнити всі попередні потреби. Проте для того, щоб на науковому рівні сформувати позитивну професійну "Я-концепцію", недостатньо тільки декларування ієрархії потреб, потрібне їх усвідомлення особистістю. Усвідомлення потреб відповідає за реалізацію професійного шляху особистості. Це відбувається тому, що процес професійного становлення (вибір професії, постановка та реалізація професійних цілей, актуалізація власних можливостей у процесі самореалізації) є досить тривалим процесом, який не починається і не закінчується у стінах навчального закладу. Професійна "Я-концепція" є складовою професійної самосвідомості, яка, в свою чергу є втіленням у життя потреб майбутнього фахівця.
   Отже, під час становлення професійної "Я-концепції" на рівні "Я-ідеального" відбувається становлення ідеального образу "Я-професіонал". Важливим процесом у цьому випадку є інтеграція знань у єдину картину (це може бути об'єднання особистісних рис відомих професіоналів), емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації спрямують особистість на установки досягнення цього образу, тобто спрямують майбутнього фахівця на професійну самореалізацію.
   Важливість професійних міжособистісних відносин полягає у тому, як викладач-професіонал буде спрямовувати потік інформації на свідомість майбутнього фахівця. Особливістю є те, що викладач повинен транслювати позитивну інформацію майбутньому спеціалісту, з метою формування позитивної професійної "Я-концепції". На рівні "Я-реального" відбувається:
   1) стійке засвоєння професійних знань, формується реальний образ "Я-професіонал";
   2) оцінка реального образу "професіонал" з погляду відповідності його ідеальному образові "Я-професіонал", професійне самовдосконалення, що є останньою сходинкою у ієрархії потреб майбутнього фахівця. Міжособистісні відносини відображаються в спілкуванні у вигляді замкненого кола: майбутній спеціаліст — викладач — професіонал.
   На рівні "Я-дзеркального" відбувається відображення у свідомості майбутнього фахівця ставлення до його особистості інших професіоналів, причому в деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів. Звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значущих професіоналів. У цьому випадку професійні міжособистісні відносини виступають у вигляді стимулювання до вдосконалення особистості майбутнього фахівця.
   У зв'язку з цим стало можливим виділити такі умови формування професійної "Я-концепції" майбутнього фахівця:
   1. Формування в майбутніх спеціалістів ідеальної моделі "професіонал" за допомогою професійних міжособистісних відносин у вигляді транслювання особистого і професійного досвіду викладача.
   2. Актуалізація уваги особистості майбутнього спеціаліста на порівнянні свого реального та ідеального образів "Я-професіонал" за допомогою міжособистісних відносин у вигляді діалогу між викладачем та майбутніми фахівцями.
   3. Стимуляція особистісного зростання та самовдосконалення майбутніх фахівців для досягнення ідеального образу "Я-професіонал".
   З огляду на зазначене вище, провідними психолого-педагогічними умовами формування професійної "Я-концепції" в умовах професійної підготовки майбутніх фахівців є: втілення професіональних міжособистісних відносин у процес професійної підготовки; застосування особистісного підходу до організації навчального процесу у вищих навчальних закладах; актуалізація професійної самосвідомості з метою фахового самовизначення для досягнення професійного самовдосконалення. Якщо зазначені вище психолого-педагогічні умови формування позитивної професійної "Я-концепції" майбутніх спеціалістів втілювати у фахове навчання, то держава прийме у свої лави кваліфікованих, конкурентоспроможних, всебічно розвинутих спеціалістів.

Питання для самоконтролю

1. Визначіть сутність поняття "Я-концепція".
2. Як Ви розумієте поняття "Я-ідеальне", "Я-реальне", "Я-професійне"?
3. Визначіть сутність поняття "цінності", "термінальні цінності", інструментальні цінності", "ціннісні орієнтації", "потреба".
4. Назвіть умови формування професійної "Я-концепції" майбутнього фахівця.

Теми рефератів

1. Особистість: проблеми науки чи мистецтва?
2. "Я-концепція" як фактор особистісного самовизначення.
3. Вплив соціальних факторів на особистість людини.
4. Формування, розвиток та зміна "Я-концепції".
5. Взаємодія людини і соціального середовища.
6. Співвідношення "Я-реального" і "Я-ідеального".
7. Процес формування професійної "Я-концепції".
8. Формування позитивної "Я-концепції".
9. Вплив системи цінностей на свідомість людини.
10. Стимуляція особистісного зростання майбутніх фахівців.

Використана та рекомендована література

1. Андрійчук І.П. Формування позитивної "Я-концепції" особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки: Автореф. ... канд. дис. — К., 2003. — 229 с
2. Безменова И.К. Ценностные ориентации старшеклассников (теоретический обзор работ). — М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2001.
3. Бужина І.В. Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до формування гуманістичних відносин молодших школярів. — О.: ПНЦ АПН України, 2002. — 339 с
4. Джеймс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской. — М.: Педагогика, 1991. — 368 с.
5. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога / Под ред. К.С. Тимофеева. — М.: МГУ, 1987.— 89 с.
6. Ерастов Б.С. Социальная культурология. — М.: АО "Аспект пресе", 1994.
7. Ігнатенко П.Р. Аксеологія виховання: від термінології до постановки проблеми // Педагогіка і психологія: Наук.-теорет. журнал АПНУ. — 1997. — № 1.
8. Папська А.Н. Соціальна педагогіка. — К., 2002. — 256 с.
9. Климов И.А. Поколение — пехт: две стороны свободы. — Тирасполь, 1998. — 98 с.
10. Кон И.С. Открытия "Я". — М., 1978 — 245 с.
11. Кузьмінський А.І., Омеляменко В.Л. Педагогіка: Підручник. — К.: Знання, 2003. — 418 с.
12. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя — основа його педагогічної майстерності: Навч. посіб. — О.: ОДШ, 1995. — 162 с.
13. Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Яцій О.М. Педагогіка: Навч. посіб. — О.: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2003. — 352 с.
14. Нуркова В.В. Свершенное продолжается: Психология автобиографической памяти личности. — М.: Изд-во УРАО, 2000. — 320 с.
15. Парыгин Б.Д. Научно-техническая революция и личность. — М.: Мысль, 1978. — 350 с.
16. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А. Зязюна. — К.: Вища шк., 1997. — 349 с.
17. Проблеми інтеграції економічних та психолого-педагогічних знань у підготовку майбутніх викладачів економістів: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції. — О., 2004. — 244 с
18. Професійна мобільність майбутніх фахівців: Навч.-метод. посіб. — О.: СМИЛ, 2004. — 120 с
19. Психология: Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — 2-е изд. испр. и доп. — М.: Политиздат, 1990. — 494 с.
20. Радчук Г.К.,Андрійчук І.П. Психолого-педагогічні умови гармонізації Я-концепції майбутніх практичних психологів: Методичні рекомендації для викладачів ВНЗ та практичних психологів освіти. — Тернопіль, 2002.— 48 с.
21. Реан А., Бордовская Н., Розум С. Психология и педагогика. — СПб.: Питер, 2004. — 432 с.
22. Самосознание и защитные механизмы личности: Хрестоматия. — Самара: Изд. дом "БАХРАХ-М", 2000.— 656 с.
23. Словарь психологических терминов / Под ред. С. Ю. Головина. — М., 2003. — 976 с.
24. Становсъких 3. Актуальні проблеми професійного становлення особистості майбутніх практичних психологів // 36. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конференції 16—17 травня "Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вузах"/ За ред. С.Д. Максименка. — К.: Тернопіль: Ніка-центр, 2002. — 49 с.
25. Стойлик О.Ю. Особенности ценностных ориентации старшеклассников // Первое сентября. — 1999. — №49.
26. Українсько-англійський словник з професійної педагогіки / За ред. А.В. Семенової. — К.: Знання, 2004.— 567 с.
27. Франкл В. Человек в поисках смысла. — Москва: Прогресс, 1990 — 356 с.
28. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический мир учителя. — М., 1991. — 287 с.
29. Черный Е.В. Профессиональная идентичность практического психолога // Практична психологія та соціальна робота. — 2000. — № 8. — С. 36—39.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016