|
3.4.1. Психологічні теорії пам'яті Перша група теорій: асоціативний напрямок (від лат. associatio — сполучення, зв'язок). Принцип асоціативного зв'язку зводиться до такого: якщо певні психічні утворення виникли у свідомості одночасно або безпосередньо один за одним, то між ними виникає асоціативний зв'язок, і повторна поява якогось із елементів цього зв'язку обов'язково викликає у свідомості появу всіх його елементів.
Як ми згадуємо щось, використовуючи, наприклад, "вузлик на пам'ять"? Ми наштовхуємося на вузлик; вузлик відсилає нас до тієї ситуації, в якій він був зав'язаний; ситуація нагадує про співрозмовника; від слів співрозмовника ми згадуємо тему розмови і, нарешті, приходимо до шуканого предмета.
Гештальтизм (від нім. gestalt — образ) — друга група теорій пам'яті. Гештальт (образ) означає цілісну організацію, структуру, яка не зводиться до суми її складових. Основою утворення зв'язків тут визнається організація матеріалу, яка визначає й аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоформізму, тобто подібності за формою. Наприклад, портрет за штрихами.
Теорія діяльності — третій напрямок. Експериментально встановлено і доведено, що найпродуктивніше зв'язки утворюються й актуалізуються тоді, коли відповідний матеріал виступає як мета дії.
Характеристики цих зв'язків — тривкість і лабільність (рухомість) — визначаються тим, яка значущість цих зв'язків в діяльності суб'єкта для досягнення цілей.
Принцип цієї концепції: утворення зв'язків між різними уявленнями визначається не тим, який сам по собі запам'ятовуваний матеріал, а швидше тим, що з ним робить суб'єкт. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
