Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психофізіологія (О.М.Кокун) arrow ГЛОСАРІЙ (Психофізіологія (О.М.Кокун))
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ГЛОСАРІЙ (Психофізіологія (О.М.Кокун))

Глосарій

   Адаптаційні можливості людини - стійкі резистентні характеристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані (від біохімічного рівня до рівня безумовно- та умовно-рефлекторної регуляції діяльності), так і (найголовніше) у психологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості.

   Адаптація людини - процес пристосування людини до зміни умов життєдіяльності.

   Адаптація сенсорної системи - зміна чутливості сенсорної системи під впливом подразника.

   Адаптивність - природжена та набута здатність до адаптації, пристосування до всієї багатоманітності життя при будь-яких умовах.

   Аналізатор - функціональна одиниця, відповідальна за прийом і аналіз сенсорної інформації якої-небудь однієї модальності. В аналізаторі виділяють три відділи: 1) сприймаючий орган (рецептор), призначений для перетворення енергії подразнення в процес нервового збудження; 2) провідник, що складається з аферентних нервів і провідних шляхів, по якому імпульси передаються до відділів центральної нервової системи, які ієрархічно вищі; 3) центральний відділ, що складається з релейних підкіркових ядер і проекційних відділів кори великих півкуль.

   Артеріальний тиск - тиск, що справляє кров на стінки артерій, по яких вона рухається.

   Безумовний рефлекс - відносно постійна, видоспецифічна, стереотипна, генетично закріплена реакція організму на внутрішні чи зовнішні подразнення, здійснювана за допомогою центральної нервової системи.

   Біологічний зворотний зв'язок - процедури, що дозволяють з мінімальною часовою затримкою інформувати людину про стан її тілесних функцій, за рахунок чого виникає можливість їхньої свідомої регуляції.

   Біологічно активні точки - невеличкі ділянки шкіри і підшкірної основи, в яких наявний комплекс взаємозалежних мікроструктур (судини, нерви, клітини сполучної тканини), завдяки якому створюється біологічно активна зона, що справляє вплив на нервові термінали і зв'язок між ділянкою шкіри і внутрішнім органом.

   Викликані потенціали - зміни в сумарній біоелектричній активності мозку (біоелектричні коливання), що виникають у відповідь на різні види зовнішнього подразнення (сенсорні стимули).

   Відчуття - побудова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними.

   Вікова психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності людини.

   Внутрішнє (умовне) гальмування - гальмування умовно-рефлекторної діяльності, що розвивається поступово в результаті не підкріплення умовного сигналу безумовним рефлексом медіальних лемнісків.

   Внутрішня мова - прихована вербалізація, що супроводжує процес мислення.

   Гіпнабельність - піддатливість до занурення в гіпнотичний транс.

   Гіпноз - стан зміненої свідомості, чи трансу, у який людина вводиться іншою людиною (гіпнотизером) за допомогою навіювання.

   Гомеостаз - процес, за рахунок якого досягається відносна сталість внутрішнього середовища організму (температури тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові).

   Дезадаптація - порушення адаптаційних процесів.

   Декодування - перетворення вхідної кодової комбінації активності нервових елементів сенсорних систем у реакцію виконавчих апаратів.

   Детектор - нейрон, що вибірково настроєний на певний параметр сигналу за рахунок фіксованої системи зв'язків з його рецепторами чи іншими нейронами нижчого рівня.

   Диференційна психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає залежність поведінкових і суб'єктивних особливостей від індивідуальних відмінностей мозкової діяльності.

   Дістрес - стрес, пов'язаний з вираженими негативними емоціями, який справляє шкідливий вплив на здоров'я.

   Діяльність - свідома активність, яка виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

   Домінанта - тимчасово пануюча в нервовій системі група нервових центрів, що визначає характер поточної відповідної реакції організму на зовнішні та внутрішні подразнення і цілеспрямованість його поведінки.

   Друга сигнальна система - система орієнтування людини на словесні сигнали, на основі яких можливе утворення тимчасових нервових зв'язків.

   Електрична активність шкіри (шкірно-гальванічна реакція) - біоелектрична активність, яка зумовлена діяльністю потових залоз і фіксується на поверхні шкіри.

   Електроенцефалографія - метод, який полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку - електроенцефалограми, яка може зніматися як зі скальпа, так і з глибоких структур мозку.

   Електроміографія - метод, який полягає в реєстрації біоелектричної активності м'язів для оцінки інтенсивності, локалізації і часових параметрів руху м'яза.

   Емоції - реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що пов'язані з задоволенням (позитивні емоції) чи незадоволенням (негативні) різних потреб організму і мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення.

   Енергопотенціал - величина здатності організму до дії.

   Загальна психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, емоційно-потре-бової сфери і функціональних станів людини.

   Збудження - динамічний фізіологічний процес, за допомогою якого нервові, м'язові і залозисті живі клітини відповідають на зовнішній вплив.

   Зворотний зв'язок - отримання центральною нервовою системою інформації про результати виконання певної діяльності.

   Зір - здатність до перетворення в зорові відчуття енергії електромагнітного випромінювання світлового діапазону в межах від 300 до 1000 нанометрів.

   Зовнішнє (безумовне) гальмування - термінове придушення поточної умовно-рефлекторної діяльності дією сторонніх подразників, що викликають орієнтовний оборонний чи інший безумовний рефлекс.

   Керування позою - фіксація певних положень тіла і кінцівок та орієнтація частин тіла щодо зовнішніх координат (підтримка рівноваги).

   Кодування - установлення відповідності між певними параметрами сенсорного стимулу і характеристиками імпульсної активності нейрона та/чи місцем його розташування.

   Конвергенція - сходження безлічі аферентних імпульсів у єдиний анатомічно обмежений еферентний канал.

   Латентний період - час між початком дії подразника і виникненням відповідної реакції.

   Ліворукість - уроджене чи вимушене використання лівої руки в якості ведучої.

   Локомоція - переміщення тіла в просторі.

   Людська індивідуальність - цілісна система, мета якої полягає у збереженні цілісності й тотожності людини самій собі в умовах безперервних внутрішніх (організмічних) і зовнішніх (соціальних) змін.

   Магнітоенцефалографія - метод, який полягає у реєстрації параметрів магнітного поля, що виникає внаслідок сумарної біоелектричної активності головного мозку.

   Маніпуляторні рухи - маніпулювання зовнішніми об'єктами.

   Метод Тарханова - спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому зовнішнє джерело струму не застосовується - вимірюється різниця потенціалів між різними ділянками шкіри (електричний потенціал шкіри).

   Метод Фере - спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому використовується зовнішнє джерело струму - вимірюється електричний опір шкіри при пропущенні через неї слабкого струму (провідність шкіри).

   Мислення - найбільш узагальнена й опосередкована форма психічного відображення, що встановлює зв'язки і відносини між об'єктами, які пізнаються, і дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості і відносини реального світу, що не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому ступені пізнання.

   Мовлення - історично сформована в ході діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою.

   Модальність - якісна своєрідність сенсорного подразника.

   Мозок - центральний відділ нервової системи хребетних тварин і людини, утворений нервовими і гліальними клітинами та їхніми відростками. У хребетних тварин і людини розрізняють головний мозок, який міситься у порожнині черепа, і спинний, що знаходиться в хребетному каналі.

   Моніторинг психофізіологічного стану - постійне, тривале відстеження динаміки психофізіологічного стану для фіксації чи прогнозування моментів критичних відхилень від його оптимальних характеристик з метою негайного застосування коригувальних заходів.

   Мотив - спонукання до діяльності, пов'язане з задоволенням потреб суб'єкта.

   Мотивація - сукупність спонукальних факторів, що викликають активність особистості і зумовлюють спрямованість її діяльності.

   Навчання - процес, у результаті якого організм здобуває адаптивні зміни індивідуальної поведінки, розширення життєвого досвіду, засвоєння знань, умінь, навичок.

   Нейродинамічні властивості людини - природні уроджені особливості нервової системи, що впливають на формування індивідуальних особливостей поведінки і деяких індивідуальних відмінностей здібностей та характеру людини.

   Нейрон - нервова клітина, що складається з: 1) тіла, що містить ядро і біохімічний апарат синтезу ферментів та інших молекул, необхідних для життєдіяльності клітини; 2) відростків, які відходять від тіла - відносно коротких дендритів і довгого аксона.

   Нейропсихологія - розділ фізіології, що вивчає механізми діяльності нервової системи, включаючи роботу окремих нейронів, нейронних популяцій і нервових центрів.

   Нервово-психічна напруга - загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності, яка найбільш різко виявляється при реальній або уявній загрозі життю або здоров'ю.

   Нервова система - ієрархічна структура нервових утворень в організмі людини і хребетних тварин, за рахунок роботи якої забезпечуються: контакти з зовнішнім світом; реалізація цілей; координація роботи внутрішніх органів; цілісна адаптація організму.

   Несвідоме - уся сукупність змісту психічного життя, що недоступне безпосередньому усвідомленню.

   Нюх - здатність відчувати і сприймати пахучі речовини як запахи.

   Оптимізація адаптаційних можливостей - узгодження адаптаційних можливостей людини з різноманітними вимогами, які висуває до цих можливостей її життєдіяльність.

   Орієнтаційні рухи - рухи, які пов'язані з орієнтацією тіла в просторі (підтримка рівноваги й ін.) і розташуванням органів почуттів, що забезпечує найкраще сприйняття зовнішніх впливів (фіксація погляду, поворот голови у бік джерела звуку, запаху й ін.).

   Орієнтовний рефлекс - вид безумовного рефлексу, що викликається будь-якою несподіваною зміною ситуації.

   Пам'ять - психофізіологічна функція, що забезпечує закріплення, збереження і наступне відтворення людиною її досвіду.

   Перевтома - стан організму на межі патології, який розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані втоми або тоді, коли регламентований відпочинок між циклами роботи недостатній для відновлення.

   Периферійна нервова система - частина нервової системи, представлена нервами, що з'єднують центральну нервову систему із сенсорними органами, рецепторами і ефекторами (м'язами, залозами).

   Підпорогове сприйняття - суб'єктивно не усвідомлювані процеси, але такі, що впливають на поведінку людини, сприйняття емоційно чи мотиваційно значущих, але фізично слабких сигналів.

   Плетизмографія - метод, який полягає в реєстрації судинних реакцій організму за допомогою спеціального приладу, що має манометр і записуючий пристрій.

   Поведінка - сукупність рухових актів організму, що виникають у ході взаємодії з зовнішнім середовищем, спрямованих на задоволення домінуючих для організму потреб.

   Поліграф ("детектор брехні") - прилад, що дозволяє одночасно реєструвати комплекс фізіологічних показників (ШГР, ЕЕГ, ЧСС, AT, плетізмограму й ін.). Переважно використовується для перевірки вірогідності одержуваної від людини (досліджуваного) інформації.

   Почуття - емоційні переживання людини, у яких відбивається її стійке відношення до певних об'єктів чи процесів оточуючого світу.

   Працездатність - потенційна готовність і фактична можливість людини виконувати певний вид діяльності на необхідному рівні ефективності впродовж певного часу.

   Професійна адаптація - єдність адаптації людини до фізичних умов професійного середовища (психофізіологічний аспект), адаптації до професійних завдань, операцій, що виконуються, професійної інформації і т. ін. (професійний аспект), і адаптації до соціальних компонентів професійного середовища (соціально-психологічний аспект).

   Психіка - властивість високорозвиненого мозку відтворювати внутрішній образ дійсності, що сприймається як щось окреме від суб'єкта.

   Психічний стан - цілісна характеристика психічної діяльності людини за певний період, що відображає складну структуру взаємозв'язків з вище- і нижчерозташованими рівнями системи психічної регуляції, утвореної процесами самоуправління і саморегуляції.

   Психічна адаптація - процес установлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення діяльності, що властива людині, яка дозволяє індивіду задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значущі цілі (при збереженні психічного й фізичного здоров'я), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини вимогам середовища.

   Психорегуляція - цілеспрямована зміна психічного стану людини на основі використання різноманітних психорегуляційних методів з метою найбільш оптимального використання інтелектуальних та фізичних можливостей людини, її знань, умінь, кваліфікації, досвіду чи оволодіння новими знаннями та вміннями.

   Психофізіологічна проблема - проблема характеру співвідношення психічної діяльності людини та діяльності її головного мозку.

   Психофізична проблема - проблема характеру співвідношення психічних і фізичних явищ.

   Психофізіологічне забезпечення діяльності - система психофізіологічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності та надійності діяльності людини за умови збереження її психічного і фізичного здоров'я.

   Психофізіологічний аналіз діяльності - вивчення структури і фізіологічних складових діяльності та їхніх взаємин із психологічними складовими.

   Психофізіологічний відбір - складова професійного відбору, метою якої є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій.

   Психофізіологічний стан - система психофізіологічних та психічних функцій, що визначають продуктивність професійної діяльності і працездатність людини на даному відрізку часу.

   Психофізіологічна адаптація - процес, який зумовлений зміною в психофізіологічному стані людини під впливом дезадаптаційних факторів, що потребує одночасної та узгодженої взаємоспівдії функціональних підсистем на всіх рівнях цілісної системи психофізіологічний стан з метою ефективного забезпечення діяльності в нових умовах.

   Психофізіологія - галузь науки, яка вивчає закономірності співвідношення психологічного і фізіологічного для встановлення психофізіологічних механізмів життєдіяльності, поведінки, розвитку, навчання та праці людини.

   Психофізіологія професійної діяльності - напрям психофізіології, який вивчає динаміку психічних пізнавальних процесів, станів, утворень, якостей та функцій, їх вплив на пранездатність людини під час взаємодії умов та факторів в системі "техніка-людина-середовище" й визначає шляхи та засоби підтримки, збереження, відновлення ефективної та безпечної професійної діяльності.

   Пупілометрія - метод, який полягає у вивчення реакцій зіниць.

   Реактивність - властивість організму відповідати змінами життєдіяльності на впливи зовнішнього середовища.

   Резистентність - здатність організму чинити опір подразненню.

   Рефлекс - відповідна реакція живого організму, зумовлена впливом якого-небудь певного фактора зовнішнього чи внутрішнього середовища на аналізатор, яка виявляється в скороченні м'язів, виділенні секреції. Виділяються умовні і безумовні рефлекси.

   Рецептор - спеціалізована клітина, що здатна сприйняти в зовнішньому чи внутрішньому середовищі певний подразник і перетворити його енергію з фізичної чи хімічної форми на форму нервового збудження.

   Рухова діяльність - специфічний вид діяльності, який полягає у системі рухових дій, що забезпечують взаємодію суб'єкта з навколишнім середовищем.

   Рухова навичка - сформована в навчанні здатність до здійснення того чи іншого руху без свідомого контролю за ним.

   Рухове уміння - здатність виконувати яку-небудь дію за певними правилами (дія ще не досягла автоматизму).

   Рухова одиниця - група м'язових волокон і мотонейрон, що їх іннервує.

   Свідомість - психофізіологічний механізм контролю і довільної регуляції поведінки і діяльності, основна функція якого полягає в адекватному відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації організму до них.

   Сенсомоторика - взаємокоординація сенсорних і моторних компонентів діяльності: одержання сенсорної інформації призводить до запуску тих чи інших рухів, а ті, у свою чергу, служать для регуляції, контролю чи корекції сенсорної інформації.

   Сенсомоторна реакція - рухова реакція у відповідь на дію сенсорного подразника. Сенсорні сигнали - сигнали від органів чуття.

   Сенсорні системи - анатомічно організована у структурах мозку система ядерних утворень і зв'язків, що слугує для віднайдення і кодування інформації певної модальності.

   Синапси - спеціалізована зона контакту між нейронами (міжнейронний синапс) чи між нейронами й іншими збудливими утвореннями (органний синапс), що забезпечує передачу збудження зі збереженням, зміною чи зникненням її інформаційного значення.

   Система - організована множина елементів (довільної природи), що має відносну цілісність і поліфункціональність, ієрархічну морфологію, яка включає в себе склади й структури (логічні, просторово-часові, стохастичні та ін.); динаміку, яка охоплює функціонування і розвиток (історію); особливості та умови існування серед інших систем.

   Системний підхід у психології - спосіб теоретичного та практичного дослідження, який передбачає, що кожний психічний процес, явище чи стан людини (предмет дослідження) розглядається як система.

   Системна психофізіологія - розділ психофізіології, який вивчає системи і міжсистемні відносини, що складають і забезпечують психіку та поведінку людини.

   Системоутворювальний фактор - корисний пристосувальний ефект у співвідношенні організму і середовища, що досягається при реалізації системи.

   Слух - здатність сприймати звуки й орієнтуватися за ними у навколишньому середовищі за допомогою слухового аналізатора.

   Смак - один з видів хеморецепції, що являє собою чутливість рецепторів порожнини рота стосовно хімічних подразників.

   Сновидіння - суб'єктивно пережиті уявлення, що регулярно виникають під час сну, і супроводжуються зоровими образами.

   Сомнамбулізм (лунатизм) - форма складної поведінки, що здійснюється уві сні, зовні виглядає цілеспрямованою, але людиною не усвідомлюється.

   Сон - особливий періодично виникаючий функціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сфері, який характеризується зниженням активності нервової системи, відключенням від сенсорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсутністю рухової активності.

   Стан людини - цілісна системна реакція (на рівні організму і часто - особистості) на зовнішні і внутрішні впливи, спрямована на збереження цілісності організму і забезпечення його життєдіяльності в конкретних умовах існування.

   Стомлення - тимчасове зниження працездатності під впливом тривалого чи інтенсивного навантаження.

   Стрес - стан, що виникає в результаті невідповідності "внутрішніх" можливостей людини вимогам, які ставлять до неї наявні умови її життєдіяльності, і який може призвести до зниження ефективності діяльності людини та негативних наслідків для її психічного і фізичного здоров'я.

   Сугестивність - підвищена піддатливість стосовно спонукань, що спровоковані іншими людьми.

   Тимчасовий зв'язок - механізм, що забезпечує функціональний зв'язок між окремими структурами нервової системи при впливі двох чи більше подій актуального зовнішнього середовища і існуючий якийсь час. Одним з варіантів прояву тимчасового зв'язку є умовні рефлекси.

   Увага - спрямованість і зосередженість свідомості людини на якому-небудь реальному чи ідеальному об'єкті (предметі, події, образі, міркуванні тощо), пов'язані з підвищенням рівня її сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності.

   Умовні рефлекси - індивідуально набуті системні пристосувальні реакції тварин і людини, що виникають на основі утворення в центральній нервовій системі тимчасового зв'язку між умовним і безумовно-рефлекторними актами.

   Установка - готовність, схильність суб'єкта до сприйняття майбутніх подій і дій у певному напрямку.

   Фізіологічна адаптація - стійкий рівень активності і взаємозв'язку функціональних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, що забезпечує нормальну життєдіяльність організму й трудову активність людини в різних (у тому числі соціальних) умовах існування, здатність до відтворення здорового потомства.

   Фізіологічна психологія - галузь науки, яка вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності на всіх рівнях її організації.

   Фізіологія вищої нервової діяльності - розділ фізіології, що досліджує нейрофізіологічні механізми поведінки і психіки, доступні досягнутому рівню знань і експериментальної техніки.

   Функціональний стан - 1) фізіологічний стан організму і його систем; 2) фонова активність центральної нервової системи, що супроводжує ту чи іншу діяльність.

   Функціональні системи - динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму пристосувальних результатів.

   Центральна нервова система - частина нервової системи хребетних, представлена скупченням нервових клітин, що утворюють головний і спинний мозок.

   Центральне гальмування - гальмування, що виникає в центральній нервовій системі, завдяки наявності в ній спеціалізованих гальмових нейронів і є одним з основних чинників координації діяльності центральної нервової системи.

   "Ціна" адаптації - психофізіологічні витрати внутрішніх ресурсів, за рахунок яких відбувається процес пристосування.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016