Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Педагогіка arrow Основи шкільного виховання (І.О.Трухін, О.Т.Шпак) arrow 1. Виховна робота з молодшими школярами
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




1. Виховна робота з молодшими школярами

1. Виховна робота з молодшими школярами

   Надзвичайно важливою умовою ефективності виховної роботи є врахування вікових особливостей вихованців. У молодшому шкільному віці відбуваються істоті зміни у психіці дитини і виникають такі новоутворення.
   - Довільність — уміння свідомо висувати мету дії, шукати і знаходити засоби її досягнення, долаючи труднощі і перешкоди.
   - Внутрішній план дії — здатність обирати і співставляти варіанти дії, планувати їх порядок і засоби реалізації.
   - Рефлексія — вміння начебто збоку розглядати і оцінювати власні думки і дії.
   Значного розвитку зазнають пізнавальні процеси молодших школярів. Посилюється питома вага словесно-логічного запам'ятовування в порівнянні з наочно-образним. Зміцнюється увага, хоча у перших — других класах вона ще недостатньо стійка, у багатьох учнів її вистачає тільки на 30-35 хвилин уроку. Удосконалюється відтворююча уява, так необхідна у навчальній діяльності. Найбільший шлях розвитку проходить мислення дітей. Відбувається поступовий перехід від наочно-образного до абстрактного мислення. Третьокласники вже здатні до досить складних удосконалень, прийомів класифікації предметів, обґрунтованого доведення, дедуктивних умовиводів.
   Молодші школярі здебільшого відзначаються допитливістю і широкими, хоч і нестійкими інтересами, їх цікавлять явища природи, факти з різних галузей знань. Вони з повагою ставляться до всіх шкільних предметів, намагаються виконувати всі завдання (наприклад, вести щоденник спостереження за погодою), проте відзначають “головні” предмети: математику, мову — і не люблять, коли їх тільки розважають. Важливість навчання і всього, що відбувається в школі, не викликає у молодших учнів сумніву.
   Розглянемо основні особистісні зміни у молодших школярів. У цьому віці відбувається засвоєння моральних норм і правил поведінки. Моральні ідеї, які висловлює вчитель: доброти, чесності, співчутливості до людей, допомоги літнім людям, позитивно сприймаються учнями і викликають у них бажання поводитися відповідним чином (але від бажання до вчинку ще чимала відстань). Громадські доручення приваблюють молодших школярів, і вони охоче за них беруться, але, якщо доручення постійно не контролюються, учням не вистачає самодисципліни, аби продовжити їх виконання.
   Прагнення до самоствердження ще не займає в мотивації поведінки молодших школярів такого місця, як у середніх і старших класах, але саме в цьому віці формуються звичні внутрігрупові ролі, впевненість чи невпевненість у собі, почуття власної цінності, тобто те, що буде визначати їхнє майбутнє самоствердження.
   Характер ще тільки формується, його риси відзначаються суперечливістю та нестійкістю. Позитивні вікові риси: співчутливість, допитливість, безпосередність, довірливість. Відбувається розвиток почуття обов'язку, коли мотив обов'язку переважає мотив задоволення. Характерною є наслідуваність, яку педагогам треба правильно використовувати.
   Дуже виразно постає темперамент, який з віком більшою мірою маскується звичними формами поведінки. Дуже помітна імпульсивність — схильність діяти під впливом безпосередніх імпульсів та спонукань без достатнього обміркування.
   Досить типовою є загальна недостатність волі, її твердості, тривалості вольових зусиль. Проявом неповноцінності волі постає також примхливість та впертість, що формуються у хибних умовах виховання.
   Ставлення дітей один до одного та їхня самооцінка значною мірою визначається педагогом. Учні 1 і частково 2 класу ретельно слідкують за виконанням вимог вчителя своїми товаришами і у випадках невиконання скаржаться учителю, при цьому один на одного не ображаються. В 3 класі вони починають обговорювати вчинки між собою і прислухатися до громадської думки. Скарги починають розцінюватися як набріхування. Формується “товариський кодекс”, прагнення будь що приховувати провини товаришів. Це свідчить про те, що в цьому віці діти не тільки засвоюють моральні вимоги учителя, але й починають створювати власні норми поведінки, причому вимоги товаришів часом мають більший вплив. Молодші учні люблять спілкуватися один з одним і разом проводити час, проте їхнє товаришування здебільшого ще не має міцного і особистісного характеру. Товариш найчастіше приваблює їх як партнер по іграх.
   У порівнянні з пізнішим, підлітковим віком особистісна сфера молодшого школяра відзначається відносною цілісністю і гармонійністю. Протиріччя між педагогічними вимогами і власною поведінкою ще не викликають у нього небажаного психологічного захисту: негативізму, скептицизму, недовіри до дорослих тощо. Діти можуть ображатися на критику з боку учителя, виявляти сполохливість і впертість, але це не руйнує їхньої віри у мудрість педагога та його авторитет.
   У цілому молодші школярі відзначаються позитивною спрямованістю інтересів і настановлень і є дуже сприятливим об'єктом формування позитивних установок і звичок поведінки, але їх моральні погляди uj,e не стали переконаннями, не мають достатньо узагальненого характеру. В одних конкретних випадках вони прокладають собі шлях у свідомості дитини, а у інших не отримують свідомого застосування. Молодший школяр не завжди чітко розуміє моральний принцип, згідно з яким треба діяти, проте сформовані у попередні роки моральні уявлення підказують йому, що є добрим, а що поганим, і тому, роблячи щось недозволене, він часто переживає сором, каяття або страх.
   Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, можна сформулювати основні завдання виховної роботи з ними.
   1. Виховувати в учнів гуманні риси особистості шляхом формування миролюбних уявлень, поглядів і особливо звичок поведінки.
   2. Розвивати у дітей всебічні пізнавальні інтереси і таким шляхом сприяти збагаченню їхніх духовних потреб.
   3. Формувати риси дисциплінованості, зібраності і ретельності, що допоможе учням надбати навички ефективної навчальної праці.
   4. Допомагати кожному учневі знайти власну сферу самоствердження в учнівській групі.
   Розглянемо окремо кожний напрямок виховної роботи з молодшими школярами.
   ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ГУМАННИХ РИС ОСОБИСТОСТІ
   Виховання у молодших школярів миролюбності, доброти, поступливості повинно стати найважливішим завданням виховної роботи. В принципі діти дивляться на світ добрими і довірливими очима, їм не притаманна агресивність на рівні переконань. Проте суперечки і бійки досить часто спостерігаються у їхній поведінці (останні — здебільшого у хлопців). Причиною цього є. по-перше, вищезгадувана імпульсивність, а по-друге, наслідування подібної поведінки інших. Саме ці розповсюджені стереотипи і є головним фактором агресивної поведінки молодших школярів. Вони концентруються у “чоловічому еталоні”, який ще з дошкільного віку починає сприйматися і наслідуватися хлопцями. Змістом цього еталону у тому спрощеному варіанті, який доступний для молодших школярів, у першу чергу є войовничість, тобто готовність вступити в бійку. Всі інші риси “чоловічого еталону”: відповідальність, стриманість, шляхетність тощо — є поки що досить складними для наслідування. Звичайно, не слід думати, що на хлопців впливає тільки цей еталон — існують і просто загальнолюдські зразки поведінки — але агресивні прояви здебільшого викликаються саме “чоловічим еталоном”. В останні десятиріччя “чоловічий” стиль поведінки все більш охоплює і дівчат, що робить виховання миролюбності актуальним для всіх дітей.
   Формування гуманних рис особистості має здійснюватися за допомогою всіх методів виховання.
   У процесі впливу на свідомість треба прагнути до вирішення таких завдань.
   1. Переконати учнів у тому, що гуманні риси найбільшою мірою прикрашають людину і цінуються у взаємостосунках. Це начебто банальна думка, але при її конкретизації у багатьох людей постають питання і заперечення. Вони висловлюються в тому дусі, що доброта і поступливість не сприяють успіху у житті, що більш необхідним є вміння “постояти за себе”, тобто агресивність. Діти чують такі висловлювання і засвоюють дану позицію. Насправді це примітивна і необгрунтована фактами позиція, за якою найчастіше стоять власні образи, незадоволеність, прагнення виправдати власну агресивність, тобто психологічний захист.
   2. Показати учням зразки гуманної поведінки в типових для учнів ситуаціях, серед яких, природно, переважають різні конфлікти. Треба дати зразки миролюбності і поступливості у даних ситуаціях, довести правильність саме таких форм поведінки. Доречно використати елементи дослідження, в процесі якого учні повинні самі запропонувати миролюбні і гуманні варіанти поведінки. Можна провести конкурс на краще вирішення конфліктних ситуацій.
   Великі можливості створює використання методів організації діяльності учнів. В цьому плані найбільшої уваги потребує формування правильного стилю спілкування учнів. Якщо учитель не звертає спеціальної уваги на форми і тон звертання учнів один до одного, в класі часто панує типова для дітей надмірна збудливість, нервовість і грубуватість. Найчастіше буває так, що в класі є декілька неврівноважених і занадто імпульсивних за темпераментом або невротизованих сімейними незгодами дітей, і вони визначають конфліктно-метушливий стиль спілкування. Будь-яке дрібне непорозуміння (взяв без дозволу підручник або олівець) викликає обурення, скарги учителю і навіть бійки. Створюється своєрідна постійна готовність до конфліктів. Поступливість абсолютно не вписується в такий стиль спілкування. Конфліктний стиль спілкування породив звичку недбало-грубуватого тону звернень один до одного і традицію давати прізвиська.
   Використовуючи методи організації діяльності вихованців, потрібно провести спеціальну роботу по формуванню гуманного стилю спілкування між учнями. Тут можливі такі заходи.
   1. Розробити разом з учнями кодекс поведінки, надавши йому якоїсь привабливої назви, наприклад, “кодекс лицарської поведінки”, “шлях до досконалості”, “ключ до володіння собою” тощо. Кодекс може мати, наприклад, такі положення.
   - Я завжди рахуюсь з інтересами інших людей (товаришів і дорослих), наприклад, не вчиняю галасу, коли іншим потрібна тиша, не намагаюсь взяти собі більше, ніж інші, тощо.
   - Я намагаюсь бачити в інших людях (зокрема своїх товаришах) в першу чергу позитивні якості характеру і добрі наміри.
   - Я більш критично ставлюсь до себе, ніж до інших. Я намагаюсь зрозуміти і пробачити помилки і недоліки інших людей.
   - Я намагаюсь уникати сутичок, безконфліктно вирішувати всі спірні питання. У конфліктних ситуаціях я намагаюсь краще поступитися, ніж образити свого товариша. Я вважаю поступку проявом справжньої культури, а не слабкості і боягузтва.
   - Я звертаюсь до товаришів так, аби це було приємно для них.
   - Я поводжусь з іншими так, як би мені хотілося, щоб поводились зі мною.
   - Я намагаюсь бути уважним до своїх товаришів: знати їхні інтереси і смаки, допомагати їм у важких ситуаціях.
   2. Організувати періодичне (припустимо, раз на чверть) колективне обговорення і оцінку виконання учнями цього кодексу і нагородження їх якимись символами відзнаки. Це може бути, наприклад, перша, друга і третя (найвища) ступені лицарської честі або виконання етичного кодексу.
   Можна ввести звання і відповідні значки: “Золотий характер”, “На шляху до золотого характеру”, “Майстер володіння собою”, “Доброзичлива людина”, “Миролюбна людина”, “Добре серце”, “Чемпіон шляхетності”, “Майстер чемності”, “Майстер тактовності”, “Тверда воля” тощо. Фантазія дітей і педагогів може підказати чимало інших цікавих відзнак.
   3. Проводити колективні заходи, які об'єднують дітей, наближують один до одного і розвивають дружні стосунки. Це прогулянки, невеличкі туристичні походи, святкування Днів народження учнів, конкурси, колективні творчі справи та інше.
   РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ
   Одним з напрямків цієї роботи є формування читацьких інтересів дітей. Класний керівник може використати такі форми.
   1. Звіти учнів про прочитані книжки.
   2. Визначення кращого читача за певний період: місяць, чверть, півріччя, навчальний рік.
   3. Написання учнями невеличких творів про найбільш цікаві для них книги.
   4. Організація класної бібліотеки за принципом тимчасового обміну власними книжками.
   5. Організація спеціального стенду чи альбому, в якому учні вміщують коротенькі рецензії на прочитані книжки.
   6. Ведення кожним учнем читацького щоденника, в якому записуються, коротко рецензуються прочитані книжки.
   7. Колективне обговорення найбільш цікавих або проблемних книг.
   8. Виставки нових книжок в класі.
   9. “Свято книги”. Такі свята можна проводити, включаючи в них інсценізацію найбільш цікавих уривків, декламацію віршів, вікторини, різні пізнавальні ігри.
   Робота клубів за інтересами. Ці клуби доречно створювати на базі декількох паралельних класів, але інколи вони можуть працювати і в окремому класі. Найбільш відомими з практики роботи є такі клуби.
   “Клуб допитливих”, в якому діти одержують цікаву для них інформацію з різних галузей знань.
   Предметні клуби, наприклад, “Клуб юних математиків”, “Клуб юних істориків”, “Клуб юних біологів”, тощо.
   “Клуб цікавих професій”, який може бути доречним, якщо знайдеться людина (найімовірніше, хтось з батьків), яка зможе зацікавити дітей деякими професіями.
   “Клуб загадкових явищ”, який об'єднує дітей, що цікавляться таємницями природи і науковими проблемами. В цьому клубі діти обмінюються інформацією про маловідомі та загадкові явища, виступають з повідомленнями, висувають власні гіпотези, пишуть реферати.
   “Клуб юних майстрів”, у якому діти розвивають знання та вміння у галузі моделювання, конструювання та різних видів ручної праці. Цей клуб нагадує гурток “Умілі руки”, але його завдання полягає не тільки в оволодінні ручними навичками, але й поглибленні знань, розвитку пізнавальних інтересів.
   Форма клубу дає можливість для зацікавлення дітей за допомогою власної символіки (емблеми, значки) та ритуалів, якими може бути прийняття нових членів, нагородження, вибори, свята, звіти тощо. Разом з формуванням пізнавальних інтересів клуб зміцнює дружні стосунки дітей, розвиває їхню ініціативу, навички самоврядування.
   Пізнавальні та художньо-естетичні КТС. Методика КТС має ряд безперечних достоїнств. Це велика роль дитячої ініціативи, можливість імпровізації, характер змагання, який так приваблює дітей. Для початкових класів КТС є однією з більш вдалих форм позакласної роботи. Пізнавальні КТС можуть бути дуже різноманітними. Назвемо найбільш відомі з них: турнір-вікторина, турнір знавців (поезії, музики, живопису, історії, літератури, спорту тощо), естафета улюблених занять, збори-диспут, розповідь-естафета, прес-конференція, прес-бій, захист фантастичних проектів, вечір-подорож, вечір веселих завдань, усний журнал, місто веселих майстрів тощо. Ці види КТС детально описані в книзі І.П. Іванова “Енциклопедія КТС”. Творча фантазія педагога може допомогти йому розробити чимало інших КТС.
   Художньо-естетичні КТС також сприяють розвиткові пізнавальних інтересів учнів. Серед них найбільш відомі такі: концерт-блискавка, літературно-художні конкурси, літературний карнавал, конкурс усних розповідей, фестиваль мальованих фільмів, кільцівка пісень, ляльковий театр.
   Заняття з поширення та поглиблення знань учнів. Такі заняття можуть проводити як самі педагоги, так і учні, заздалегідь підготовлені учителем. Використовується найбільш цікава інформація з різних галузей, знань, яка не входить до навчальної програми, що розвиває і зміцнює інтерес учнів до навчання, розширює їх наукові уявлення. Як правило, учнів знайомлять з новими фактами і дослідженнями в науці, техніці і житті суспільства, наприклад, відкриттями археологів, істориків, етнографів, біологів, медиків, фізиків, хіміків; визначними подіями у будівництві, приладобудуванні, дослідженні космосу, сільському господарстві тощо.
   Заняття з поширення і поглиблення знань спрямовані й на те, щоб закріплювати і приводити до системи уявлення учнів, конкретизувати їх. Інформація, що використовується на таких заняттях, в принципі вже знайома учням з уроків, але вона може подаватися в інший композиції, поширено і деталізовано. Візьмемо для прикладу тему про Великі географічні відкриття. Учні чули про них в загальних рисах на уроках історії, але про це можна розповісти ще багато нового і цікавого.
   Практика показує, що найкраще проводити такі заняття регулярно раз на тиждень чи на два тижні, плануючи їх на увесь навчальний рік. Учням дається завдання заздалегідь (за допомогою батьків) розшукати матеріал до певної теми або навіть самим визначити тему виступу. Заняття може складатися з декількох невеликих повідомлень, об'єднаних єдиною темою, або невеличкої доповіді. Не треба забувати про наочність. Подібні заняття дозволяють розвивати пізнавальні інтереси всіх учнів, а не тільки тих, які є членами гуртків та клубів.
   Можна запропонувати такі орієнтовні теми занять з поширення та поглиблення знань учнів.
   Таємниці природи.
   Сонце — джерело життя.
   Від чого залежить клімат та погода на Землі.
   Земля та її небесні брати (про планети Сонячної системи).
   Наукова картина походження Землі.
   Як виникло життя на нашій планеті.
   Походження та зміни рослинного та тваринного світу Землі.
   Що ховається у підземних глибинах. Таємниці підводного світу Екологія та її актуальні проблеми. Казковий світ печер.
   Стародавні і сучасні уявлення про вулканічну діяльність Землі.
   Загадкові явища природи.
   Географічні відкриття.
   З історії підкорення океанських просторів.
   Епоха великих географічних відкриттів.
   Дослідження Арктики та Антарктики.
   Як відступали таємниці Африки.
   Дослідження азіатського континенту.
   Подорожі до Австралії та Океанії.
   Дослідження та освоєння американського континенту
   Найбільш відомі експедиції XX століття.
   Рослинний та тваринний світ.
   Рослинність нашої кліматичної зони.
   Що таке “зелена революція”.
   Як людина використовує рослинний світ.
   З історії хліборобства.
   Досягнення людства в галузі городництва і садівництва.
   Про лісові і степові квіти.
   Квіти у нашому саду.
   Рослини в український народній обрядовості.
   Квіти у приміщенні.
   Рідкісні та екзотичні рослини.
   Тваринний світ зони помірного клімату.
   Як люди приручили диких тварин.
   З історії тваринництва на Україні.
   Домашні тварини — наші друзі.
   Наукові дані про еволюцію тварин.
   Дикі тварини на сучасній планеті.
   Про поведінку вищих тварин.
   Чи є у тварин розум?
   Тварини і екологія.
   Птахи — наші помічники і друзі.
   У царстві комах.
   Основи шкільного виховання
   Мешканці підводного світу.
   Домашні тварини в місті.
   Про рідкісних і екзотичних тварин.
   З історії науково-технічного прогресу.
   Найважливіші відкриття первісної людини.
   Судноплавство в стародавні часи.
   На шляху удосконалення знарядь землеробства.
   Астрономічні уявлення в стародавні часи.
   Архітектура стародавніх цивілізацій.
   Сім див світу.
   З історії розвитку зброї.
   Землеробська і мисливська техніка східних слов'ян.
   Знамениті винаходи в історії людства.
   Всесвітньовідомі кораблі.
   Промислова революція і паровий двигун.
   Як розвивалася точна механіка.
   Від алхімії до хімії.
   Розвиток геологічних і географічних уявлень людини.
   Великі постаті в математиці.
   Великі відкриття в фізиці.
   Дослідження електричних явищ.
   Сучасні уявлення про будову Всесвіту.
   Як людина пізнавала саму себе.
   Що таке філософія.
   Розквіт автомобілебудування.
   З біографії авіації.
   Як з'явилося кіно.
   Телебачення в нашому житті.
   Що можуть комп'ютери.
   Ядерна енергія небезпечна і корисна.
   Сучасне і майбутнє космічних досліджень.
   Наш помічник — холод.
   Що таке біоніка?
   Лазерна техніка в сучасному світі.
   Розвиток медичних знань і здоров'я людини.
   Як змінюється тривалість життя людини.
   Знамениті відкриття та імена в медицині.
   Що таке психічне здоров'я?
   Історичні уявлення.
   Звідки ми дізнаємося про історичні події.
   Великі відкриття в історичній науці.
   Наукові уявлення про появу і розвиток людини.
   Основні етапи розвитку людського суспільства.
   Як з'явилася писемність.
   Що таке цивілізація.
   Світогляд людини в епоху дикунства, варварства і ранньої цивілізації.
   Як виникло християнство.
   Найбільш відомі релігії в історії людства.
   Як з'являлися і зникали цивілізації.
   Роль античності в історії культури.
   Середньовіччя і епоха Відродження.
   Мистецтво.
   Для чого людям потрібне мистецтво і як воно виникло.
   Які існують види і жанри мистецтва.
   Найстародавніші пам'ятки мистецтва.
   Мистецтво Стародавньої Греції.
   Мистецтво Стародавнього Риму.
   Архітектурні і скульптурні пам'ятники античності.
   Видатні митці Ренесансу.
   Творчість Леонардо да Вінчі і Рафаеля.
   Мистецтво Рубенса і Рембрандта.
   Видатні поети Ренесансу.
   Найвідоміші музеї образотворчого мистецтва.
   Пейзаж у живописі.
   Натюрморт у живописі.
   Європейський живопис нового часу.
   Видатні поети нового часу.
   Європейські композитори-класики.
   Українська фольклорна література, музика, живопис.
   Видатні дитячі письменники.
   Видатні пам'ятники культури середньоазіатських народів.
   Найвідоміші мистецькі пам'ятники Індії та Китаю.
   Архітектурні шедеври сучасності.
   Цей перелік може бути доповнений іншими темами на розсуд педагога, він також відбирає теми для певного класу. Хоча деякі з тем здаються на перший погляд складними, вони можуть подаватися у доступній для молодших школярів формі.
   Формування у учнів дисциплінованості і ретельності
   Цьому напрямкові виховання педагоги зазвичай приділяють багато уваги, бо це є найважливішою умовою ефективності навчання, але не завжди це робиться систематично, послідовно і правильно. Навички дисциплінованості формуються в учнів на уроках, де треба мобілізувати увагу і цілеспрямовану активність. Проте у слабовстигаючих учнів послаблюється мотивація навчальної праці, інтерес до неї, що в свою чергу призводить до недисциплінованості, неуважності, незібраності. Створюється хибне коло: недисциплінованість породжує відставання у навчанні, а воно — недисциплінованість. Треба підкреслити, що дисципліна є не самоціллю, а необхідною передумовою успіхів у навчанні і подальшій професійній діяльності. У виховній позакласній роботі формування дисциплінованості і ретельності також займає одне з важливих місць. По-перше, тут виховується правильне ставлення учнів до вимог дисципліни, створюється колективна думка, проводиться індивідуальна робота. По-друге, для слабо-встигаючих і недисциплінованих на уроках учнів позакласна робота дає можливість поліпшити свою репутацію і брати активнішу участь у житті класу. Розглянемо головні умови ефективного формування дисциплінованості та ретельності учнів.
   Обґрунтованість вимог педагогів щодо дисципліни учнів.
   Хоча молодші школярі з великою готовністю сприймають вимоги педагогів, ці вимоги мають бути достатньо обґрунтованими і позитивно сприйматися учнями. Потрібно не просто висувати вимогу, а мотивувати її, тобто пояснювати її розумність і необхідність. Це стосується і таких простих елементів поведінки, як, наприклад, піднімання руки на уроці, і складних вимог до етики поведінки. Звикаючи до мотивованості вимог педагогів, учні і в подальшому сприймають їх як розумні і необхідні. На жаль, трапляються випадки, коли учителі початкових класів, розраховуючи на силу свого авторитету, нехтують обґрунтуванням своїх вимог і тим породжують у деяких учнів критичне ставлення та спроби не виконувати їх. Треба відзначити, що у зв'язку з акселерацією і зростанням загальної інформованості такі діти трапляються серед молодших школярів все частіше.
   Постійність вимог і контролю за їх виконанням.
   Це не менш важлива умова успіху у вихованні дисциплінованості учнів, ніж попередня. Нерідко трапляється, що учителі енергійно і наполегливо висувають вимоги або дають учням доручення, а потім послаблюють контроль за їх виконанням і це розхолоджує, дезорганізує дітей. Поступово учні звикають до того, що виконання вимог не є обов'язковим і частково ігнорують їх. Так, наприклад, учневі доручається доглядати за квітами в класі. Спочатку він робить це дуже ретельно, але з часом внаслідок природної незрілості почуття відповідальності починає втрачати інтерес і забувати про виконання свого обов'язку, якщо немає постійного контролю з боку учителя. Поступово формується звичка до безвідповідальності і недисциплінованості.
   Педагог може використовувати різноманітні форми контролю за виконанням вимог і доручень. Ефективною і доречною у виховному відношення є організація контролю силами самих учнів. Так, є традиційними учнівські комісії для перевірки зовнішнього вигляду учнів. Подібним чином можна контролювати стан утримання підручників і зошитів, робочих місць учнів, чергування по класу, виконання учнями окремих доручень. При цьому доречно вести письмовий облік результатів перевірок, що привчає учнів до чіткості, систематичності і ділової дисципліни.
   Ефективне стимулювання зусиль вихованців.
   Стимулювання є необхідною умовою виховання дітей всіх вікових груп, але воно особливо ефективно в роботі з молодшими школярами, поскільки внутрішні збудники цілеспрямованих зусиль ще не досягли в них значного розвитку і механізми самодисципліни є відносно слабкими.
   У практиці виховної роботи використовуються різноманітні засоби стимулювання виконання вимог школи: оцінки, перехідні прапорці, вимпели, значки-символи, усне визначення кращих, відзначення на спеціальному стенді, альбомі чи у зошиті тощо. Так, наприклад, доречно кожного тижня визначати і нагороджувати саморобними значками кращого чергового, найбільш дисциплінованих на уроках і перервах, найбільш охайних, ввічливих, ретельних у виконанні позакласних доручень. При цьому важливо нагороджувати якомога більше учнів і не створювати “безнадійних”, які не можуть відзначитись ні в чому. Учням, яким не вдається виконувати загальні вимоги, треба спеціально пропонувати нескладні доручення, за які можна нагородити хоч як-небудь.
   Використання позитивних прикладів.
   Схильність молодших школярів до наслідування дає змогу успішно використовувати позитивні приклади бажаної поведінки.
   Таким прикладом, по-перше, має бути сам педагог. У плані дисциплінованості йому важливо бути охайним, точним, не забувати своїх обов'язків і обіцянок, тримати в порядку все, з чим він працює, і забезпечувати порядок у класі. Поганий приклад дає учитель, у класі якого безладдя в стінних шафах, сміття в кутках, пил на підвіконнях, занедбана наочність, поламані парти і двері, неохайно ведеться класний журнал.
   Велику роль відіграють літературні приклади дисциплінованих, зібраних і ретельних людей. Аби керувати процесом наслідування, треба не тільки знайомити учнів із зразками позитивних якостей, але й фіксувати на них увагу учнів, підсилювати мотивацію. Так, можна провести бесіду “Хто може бути зразком твердої волі, дисциплінованості, ретельності, охайності, вірності слову”, “Чий приклад варто наслідувати”, “Які люди гідні поваги”.
   Сприяння учням у самоствердженні
   Неможливість самоствердження є відчутною причиною психологічного дискомфорту молодших школярів. Звичайно, діти ще не усвідомлюють причини цього дискомфорту, але вони не можуть бути байдужими, коли відчувають себе гіршими за інших. Незадоволення своїм становищем може бути зовні непомітним, воно постає в різних формах протесту вже пізніше, у підлітковому віці. В початкових класах учні, які не можуть самоствердитися у навчанні або позакласній роботі, бувають тихими і непомітними, і це заспокоює учителів, приховує проблему.
   Найбільш прямим і безпосереднім шляхом самоствердження учнів є успіх у навчанні, але, на жаль, не всі учні мають для цього достатні здібності і допомогу в сім'ї. Додаткова допомога з боку педагога є надзвичайно важливою в цьому плані, але потрібна така допомога, яка б не відштовхувала учня від навчання. Розглянемо інші можливості самоствердження учнів.
   Позакласна робота. Вона дає певну можливість проявити себе кожному учневі незалежно від успіхів у навчанні. Підбираючи учасників художньої самодіяльності і різних віршованих монтажів, які часто використовуються на класних святах, треба обов'язково залучати слабовстигаючих і “непомітних” учнів, хоча їхня підготовка, звичайно, потребує більших зусиль. У 2-3 класах доречно доручати учням відповідати за підготовку окремих фрагментів виступу, наприклад, читання віршів членами ланки чи бригади, в яку входить даний учень; і тут також треба залучати не тільки встигаючих і активних школярів.
   Кожен учень повинен мати громадське доручення, виконання якого має постійно контролюватися педагогом. До постійних доручень можна віднести: відповідальність за те чи інше класне майно, перевірку зовнішнього вигляду учнів, стану підручників і зошитів, оформлення класу, обов'язки класного бібліотекаря, збирання матеріалів з різних тем для проведення занять з поширення знань (про природу, мистецтво, спорт, наукові відкриття, техніку тощо), ведення класного щоденника (літопису), організацію спортивних змагань, організацію екскурсій та інше. Крім того можна давати окремим учням тимчасові доручення, наприклад, допомога однокласникам з того чи іншого навчального предмета, участь у підготовці позакласного заходу тощо. Добре виконання доручень треба обов'язково відзначати. Крім усного схвалення можна використовувати нагородження саморобними значками або медалями, повідомлення про це батьків записом у щоденнику і на батьківських зборах.
   Святкування Днів народження учнів. У шкільній практиці мимоволі складається така ситуація, що одних учнів постійно хвалять і відзначають, а інші рідко чують щось добре на свою адресу. Це начебто відповідає принципу справедливості (що заслужив, те й отримуй), проте з педагогічної точки зору такий принцип не є корисним.
   Святкування Днів народження — один із ефективних засобів допомоги кожному учневі відчути увагу і добре ставлення до себе. Але святкування також буває різним. Іноді воно перетворюється в ласування, коли іменинник і не бачить уваги до себе. Доречно спеціально підготувати привітання, розповісти про іменинника та його родину, підкреслити все краще і цікаве. Бажано ввести традицію урочистих письмових привітань від класу, оформлених так, аби імениннику хотілося зберегти їх надовго. Такі святкування не тільки допоможуть у самоствердженні дитини, але й стануть своєрідним тренінгом уваги учнів один до одного.
   Знайомство учнів з родинами однокласників. Це також є вдалим засобом покращання статусу учня в групі та його самоствердження. Молодші учні ще не відокремлюють себе від родини, вони дуже пишаються всім добрим, що є в ній. Треба приділити спеціальну увагу родині кожної дитини. Можна проводити окремі свята родини кожного учня, незалежні від дня його народження, спільні концерти учнів з батьками, спортивні свята типу “Тато, мамо, я — дружня сім'я”, туристичні походи з участю батьків та інше.
   Згуртування колективу у позакласній роботі. Добре відомо, що в згуртованому колективі кожен його член самостверджується значно краще, ніж у слаборозвиненій групі. Саме позакласна виховна робота дає найкращі можливості для згуртування колективу. Цьому сприяють усі добре проведені позакласні заходи: екскурсії, прогулянки, походи, свята, вечори відпочинку, бесіди тощо. Інтенсивна і цікава позакласна робота поступово зміцнює дружні зв'язки між учнями і тим сприяє найбільш доброзичливому ставленню один до одного.
   У позакласній роботі існують сприятливі можливості для розвитку самоврядування учнів. Ділення класу на декілька груп, як би вони не називались: ланки, бригади тощо, дає змогу для тіснішого згуртування дітей в процесі змагання між групами, у ході якого є місце для активності і самоствердження кожного учня. Ідея змагання є дуже привабливою для дітей цього віку, вона відповідає їхній потребі в активності і ігрових формах спілкування. Коли педагог уміє знайти захоплюючі дітей зміст і форми колективної позакласної діяльності, можливість самоствердження кожного учня значно зростає.

ПИТАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ “ВИХОВНА РОБОТА З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ”

1. Основні психологічні особливості молодших школярів і пов'язані з ними завдання виховної роботи.
2. Формування у учнів гуманних рис особистості.
3. Розвиток пізнавальних інтересів учнів.
4. Формування рис дисциплінованості молодших школярів.
5. Допомога учням у самоствердженні.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1

   Мета заняття: допомогти студентам сформулювати чіткі позиції щодо ряду актуальних проблем виховної роботи з молодшими школярами та формувати навички аналізу виступів педагогів.

Хід заняття.

   Протягом першої частини заняття студенти готують виступ на батьківських зборах на одну з нижчепропонованих тем.
1. Розвиток здібностей та інтересу учнів до навчання.
2. Виховання культури поведінки у молодших школярів.
3. Розвиток вольових якостей молодших школярів.
4. Шляхи позитивного виховного впливу батьків на дітей. На другій півпарі студенти заслуховують два-три виступи і обговорюють їх.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

   Мета заняття: сприяти формуванню у майбутніх учителів навичок цілеспрямованого впливу на свідомість молодших школярів, тренуючи студентів у підготовці до виступів перед дітьми.

Хід заняття.

   На першій полупарі студенти готують бесіду з учнями на одну з нижчепропонованих тем за вибором.
1. Які якості найбільше прикрашають людину.
2. Як працювати над своїм характером.
3. Що таке справжня дружба.
4. Як розвивати силу волі.
   Теми бесід можуть пропонувати і самі студенти. На другій півпарі заслуховуються два-три виступи, потім відбувається їх обговорення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. Скласти бібліографію до теми: “Позакласна виховна робота в початкових класах”.
2. Написати реферат на тему: “Значення молодшого шкільного віку в формуванні особистості людини”.
3. Написати реферат на тему: “Що найбільшою мірою вплинуло на моє виховання у молодшому шкільному віці”.
4. Підготувати виступ на тему: “Робота дитячих організацій з молодшими школярами на Україні на сучасному етапі”.
5. Розробити анкету для батьків, використання якої давало б можливість виявити проблеми у сімейному вихованні молодшого школяра”.
6. Підготувати виступ на тему: “Співробітництво з батьками молодших школярів у процесі виховної роботи”.
7. Розробити анкету для учнів, яка б дозволяла виявити найбільш помітні особистісні риси молодшого школяра”.
8. Скласти тематику і розробити тезисно зміст етичних бесід для всіх початкових класів.
9. Підготувати сценарій одного з виховних заходів у кожному з початкових класів.
10. Прорецензувати одну з книг, присвячену виховній роботі в початкових класах, що видана протягом останнього року.
11. Підготувати виступ на тему: “Специфіка виховання учнів у колективі в початкових класах”.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! — М., 1983.
Амонашвили Ш.А. Как живете, дети? — М, 1986.
Богданова О.С, Калинина О.Д. Содержание и методика этических бесед с младшими школьниками. — М., 1985.
Богданова О.С., Петрова В.И. Методика воспитательной работы в начальных классах. — М., 1986.
Богуш A.M., Смовсъка O.I. Етичні бесіди в 1-3 класах. - К., 1981.
Глущенко А.Г. Внеклассная работа в начальних классах. - К., 1982.
Корчак Януш. Як любити дітей. — К, 1976.
Куриленко Т.М. Воспитание нравственности: Задачи и упражнения. - М., 1983.
Мир детства. Младший школьник. (Под ред. А.Г. Хрипковой). - М., 1988.
Огородников А.А. Содержание и методика воспитательной работы в группах продленного дня. — М., 1988.
Осипова М.Л. Методика воспитательной работы. Практикум. — Минск, 1991.
Сизый А.А. Воспитательная работа в начальних классах. — Минск, 1986.
Сухомлинсъкий В.О. Вибрані твори у 5-ти т. — К., 1977.
Чубенко В.Т. Вихователь групи продовженого дня і вчитель. -К., 1981.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016