|
Основні конфліктологічні поняття АГРЕСІЯ — індивідуальна чи колективна поведінка, спрямована на нанесення фізичної чи психологічної шкоди, збитку або на знищення іншої людини або групи людей.
АЛЬТЕРНАТИВИ РІШЕНЬ — нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми, яка лежить в основі конфлікту, що відрізняються від підходів, які раніше пропонувалися сторонами під час розвитку конфлікту.
АНТАГОНІСТ — непримиренна, ворожа людина, яка жорстко відстоює свої інтереси в конфлікті, не йде ні на які поступки, дотримується крайніх поглядів.
АНТИПАТІЯ — стійке негативне емоційне відношення індивіда до іншої людини, групи, що проявляється у ворожості, непривітності, недоброзичливості.
АРБІТР — третя сторона в конфлікті. Має більш значний вплив на конфлікт порівняно з посередником, помічником і спостерігачем.
АСИМЕТРИЧНЕ РІШЕННЯ — вирішення проблеми у відносинах опонентів, при якому повністю чи майже повністю реалізуються інтереси тільки однієї сторони.
АУТОАГРЕСІЯ — агресивні дії, спрямовані на самого себе (наприклад, суіцидальна поведінка).
БЛЕФ — тактичний прийом конфліктного протиборства, одна зі складових демонстративних дій, полягає у формуванні в опонента переконання в тому, що друга сторона має значні сили і засоби, яких насправді немає або їх мало.
БЛОКОВА ТАКТИКА — узгодження своїх дій з партнерами, що виступають одним блоком.
ВНУТРІШНЬОГРУПОВИЙ (ІНГРУПОВИЙ) ФАВОРИТИЗМ — прагнення будь-яким чином сприяти членам власної групи на противагу членам іншої групи.
ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ КОНФЛІКТУ— перехід у конфлікті від поверхових до більш глибоких протиріч, збільшення діапазону різних точок зіткнення, яке супроводжується розширенням меж конфлікту.
ДИНАМІКА КОНФЛІКТУ — перебіг розвитку, зміни конфлікту під впливом діючих на нього факторів і умов.
ДИСПОЗИЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНФЛІКТІ — ієрархічно організована система інтересів, ціннісних орієнтації, установок і мотивів, що визначають готовність особистості до тієї чи іншої поведінки в конфлікті.
ЕВОЛЮЦІЯ КОНФЛІКТУ — одна з основних категорій аналізу конфлікту; поступовий, безупинний розвиток конфлікту від простих до більш складних форм.
ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення чи зведення до мінімуму почуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням внутрішньоособистісного конфлікту.
ІНЦИДЕНТ — перший відкритий етап у динаміці конфлікту, що виражається в зовнішній протидії, зіткненні сторін.
КОМПРОМІС — стратегія поведінки суб'єкта в конфлікті, орієнтована на певні поступки замість часткових поступок з боку опонента.
КОНКУРЕНЦІЯ —1) у широкому розумінні — один з основних видів соціальної взаємодії; 2) у вузькому розумінні — суперництво, активне змагання у будь-якій сфері між окремими суб'єктами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети.
КОНФЛІКТ — найбільш гострий спосіб розв'язання важливих протиріч, що виникають у процесі взаємодії сторін.
КОНФЛІКТ АДАПТАЦІЙНИЙ — конфлікт, що виникає на основі порушення процесу соціальної чи професійної адаптації.
КОНФЛІКТ ВІЙСЬКОВИЙ — форма міждержавного конфлікту, що характеризується таким зіткненням інтересів протиборчих сторін, у якому останні для досягнення своїх цілей використовують різного роду обмеженні військові засоби без мобілізації усієї своєї військової сили.
КОНФЛІКТ ЛАТЕНТНИЙ — 1) один з основних типів конфлікту, важко пережитий психічний стан, викликаний тривалою боротьбою мотивів, цінностей, потягів, який відображає суперечливі зв'язки із соціальним середовищем, і затримує ухвалення рішення; 2) поняття, яке використовується для позначення початкової, латентної фази в розвитку конфлікту, що характеризується відсутністю зовнішніх (відкритих) дій опонентів один проти одного.
КОНФЛІКТ МОРАЛЬНИЙ — конфлікт, що виникає на основі морального протиріччя в соціальній сфері чи у свідомості окремого індивіда і полягає в зіткненні і протидії сторін, думок, оцінок, ціннісних орієнтації, які мають виражений моральний компонент.
КОНФЛІКТОЛОГІЯ — міждисциплінарна область наукового дослідження конфлікту. Об'єктом її є конфлікти різного рівня: зооконфлікти, внутрішньоособистісні, соціальні конфлікти (міжособистісні, міжгрупові, міждержавні), предметом —загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів, а також основні принципи, способи і прийоми діяльності щодо конфлікту, тобто управління конфліктом.
КОНФРОНТАЦІЯ — протиборство, протиставлення, зіткнення сторін, їхніх інтересів і цілей.
МЕЖІ КОНФЛІКТУ — зовнішні структурно-динамічні межі конфлікту: суб'єктні (кількість основних учасників); просторові (територія, на якій відбувається конфлікт); тимчасові (тривалість конфлікту).
НЕСУМІСНІСТЬ — взаємне неприйняття партнерів із спілкування, діяльності, засноване на розбіжності ціннісних орієнтації, соціальних установок, інтересів, потреб, характерів, темпераментів, темпів і ритмів психофізіологічних реакцій та інших важливих для міжособистісної взаємодії індивідуально-психологічних характеристик.
ОБ'ЄКТ КОНФЛІКТУ—конкретна матеріальна (ресурс), соціальна (влада) чи духовна (ідея, принцип, норма) цінність, до володіння чи користування якою прагнуть обоє опонентів.
ПЕРЕГОВОРИ — механізм розв'язання (врегулювання) конфлікту; спільна діяльність опонентів із пошуку взаємоприйнятого вирішення проблеми. Переговори часто проводяться за участю третьої сторони.
ПОСЕРЕДНИК — третя сторона в конфлікті, яка забезпечує конструктивне обговорення проблеми, однак остаточне рішення приймається учасниками самостійно.
ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТУ — об'єктивно існуюча чи мислима (уявлю-вана) проблема, яка служить джерелом розбрату між сторонами; основне протиріччя, через яке виник конфлікт.
СИСТЕМНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ— вид системного аналізу конфлікту, що полягає у виявленні закономірностей інформаційного обміну між основними структурними елементами конфлікту, динаміки когнітивних процесів у психіці опонентів.
СИСТЕМНО-СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ — один з найбільш перспективних наукових методів конфліктологічного дослідження. Як одиниця аналізу використовується конфліктна ситуація, що має певні змістовні та динамічні характеристики, тимчасові і просторові межі.
СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ — вид системного аналізу конфлікту, згідно з яким конфлікт розглядається як певний набір елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісну властивість конфлікту. Основний акцент робиться на виявленні різноманіття зв'язків і відносин, що мають місце як у самому конфлікті, так і з зовнішнім оточенням.
СИСТЕМНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ— вид системного аналізу конфлікту, який полягає у виявленні характеру і способів впливу одних елементів конфлікту на інші, а також його можливого впливу на конфлікти інших рівнів, у цілому на соціальне середовище.
СПІВРОБІТНИЦТВО — кооперативна стратегія поведінки опонента в конфлікті, яка полягає в орієнтації на спільний пошук рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін.
СТРАЙК — різновид соціального конфлікту, який виражається в припиненні чи скороченні роботи, випуску продукції, надання послуг з висуванням ряду вимог економічного, соціального чи політичного характеру.
СУПЕРНИЦТВО — стратегія поведінки опонента в конфлікті, що полягає в орієнтації на свої інтереси, нав'язуванні іншій стороні кращого для себе рішення, відкритій боротьбі з реалізації своїх інтересів.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ — відсутність чи послаблення реагування на будь-який конфліктогенний фактор.
ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУДДЯ — третя сторона в конфлікті, найбільш авторитарна за своїми повноваженнями; по черзі вислухавши обидві сторони, третейський суддя приймає рішення, обов'язкові для опонентів.
ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ КОНФЛІКТУ — властивість конфлікту як системи впливати на свої підсистеми і навколишнє середовище.
ЧОВНИКОВА ДИПЛОМАТІЯ — спосіб організації діяльності посередника з налагодження каналу комунікації між опонентами; полягає в організації посередником зустрічей послідовно з кожною зі сторін. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
