Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 17.3. Нормативні механізми
02.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 17.3. Нормативні механізми

§ 17.3. Нормативні механізми

   Нормативне регулювання конфліктів. Говорячи про інституціалізацію конфлікту, необхідно особливо підкреслити значення нормативного підходу до його регулювання. Норми поведінки можна певним чином також вважати інституційним утворенням; у всякому разі, інститути, як відомо, без норм не діють.
   Конфлікт, як і всякі стосунки між людьми, тією чи іншою мірою регулюється нормами суспільної поведінки. При цьому діють норми різного роду і змісту: правові, моральні, релігійні, політичні і т. д. Нормативне регулювання конфліктів, на відміну від тимчасово діючих інститутів, робить систему більш стабільною, визначає довгостроковий порядок розвитку і розв'язання конфліктів і тим самим є найбільш ефективним для розвинутих суспільних систем.
   Зрозуміло, використання норм різної природи для врегулювання конфліктів має свої особливості, обумовлені як природою норм, так і тим, що вони діють тут у специфічній обстановці, у процесі протиборства сторін. Очевидно, найбільше значення при регулюванні конфліктів мають моральні норми поведінки людей. І це природно, оскільки майже будь-який конфлікт так чи інакше торкається моральних уявлень: про добро і зло, правильну і неправильну поведінку, честь і гідність, справедливість і порядність, винагороду і покарання і т. п. Отже, тут діють моральні норми, згідно з якими уже сам конфлікт і його учасники одержують моральні оцінки. Труднощі, однак, полягають в тому, що ці оцінки неоднозначні, а іноді й дуже різні, навіть протилежні. Як відомо, моральні норми не є загальноприйнятими й однаковими для різних класів, соціальних шарів, груп і навіть індивідів. Зрозуміло, це не виключає загальнолюдської моралі, але, по-перше, вона поширюється лише на обмежене коло дій і відносин (“не убий”, “не укради” і т. п.), а по-друге, навіть і ці загальнолюдські цінності прийнятні далеко не всіма, а інакше не було б і багатьох конфліктних ситуацій.
   У результаті конфлікт і його причини нерідко розцінюються по-різному не тільки його учасниками, але й навколишніми, що, у свою чергу, спроможе розширити його масштаби та викликати нові конфлікти. Найбільш наочний приклад — відношення населення деяких регіонів до міжнаціональних розладів, у яких частина жителів бачить неприпустиме порушення прав людини і навіть геноцид, а інша частина — законне утвердження своєї національної гідності та суверенітету.
   Моральні норми, у тому числі й ті, що мають відношення до конфліктів, звичайно ніде не записані і взагалі чітко не сформульовані. Хоча, між іншим, раніше існував дуельний кодекс, який визначав підстави і порядок виклику на двобій та правила його проведення. Базою такого кодексу були уявлення про дворянську честь і моральність.
   Конфліктна ситуація може регулюватися і релігійними нормами. Це особливо характерно для тих релігій, де, як у мусульманстві, релігійні правила поширюються крім чисто церковних відносин на досить широку область цивільного життя (шлюб, родина, навчання та ін.). Конфлікт може мати і міжрелігійний характер (наприклад, відносини між православними і католиками на Україні, ісламістами і християнами в Середній Азії і Закавказзі). Тут регулювання конфлікту істотно ускладнюється і дотримання самих по собі релігійних норм стає відчутно недостатнім.
   Важливе значення для нормативної характеристики конфліктів мають норми права. Згодом ми розглянемо це питання досить докладно, а тут лише відзначимо, що, на відміну від моральних і релігійних правил, правові норми однозначні, вони закріплені в законах та інших актах і санкціоновані державою. З цього випливає, що правова оцінка передумов і самого конфлікту має офіційний характер і не може бути змінена під тиском однієї зі сторін чи під впливом суспільних настроїв і пристрастей. Повною мірою це відноситься і до конфліктів, що підпадають під дію норм міжнародного права.
   Згадаємо далі про політичні норми, які не мають юридичного характеру. Часто говориться про те, що той чи інший міжнародний конфлікт може або повинний бути розв'язаний мирними, політичними засобами. Маються на увазі переговори, зустрічі глав держав, взаємні поступки й інші акції, у тому числі й ті, які не оформлюються в юридичному (міжнародно-правовому) порядку. Існують, також, норми поведінки політичних партій, рухів та інших громадських організацій. До такого роду норм відносяться й усні домовленості між керівниками держав.
   Нормативний характер мають і різного роду правила, які вироблені в гуртожитку для регулювання найрізноманітніших відносин. Не всі з них можна віднести до норм моральності. Наприклад, у спорті існують правила проведення різних змагань. Деякі зі змагань, ігор безсумнівно за формою близькі до реальних конфліктів, будучи їхніми своєрідними імітаціями, які штучно створюються і законно визнаються (бокс, шахи, футбол і багато інших). Сама участь у цих конфліктах приносить задоволення для сторін (і вболівальників). Але правила їхнього проведення повинні бути дотримані. При цьому будуть попереджені і справжні — міжособистісні та групові — конфлікти, яких у спорті чимало.
   У США і багатьох інших державах широко розповсюджене з метою попередження конфліктів включення в договори, укладені між фірмами, а також і між приватними особами, спеціальних параграфів, що передбачають поведінку сторін при виникненні суперечок. Ці параграфи дуже деталізовані. Наведемо як приклад рекомендацію Американської асоціації суддів. Вони вважають, що при підготовці будь-якого ділового контракту в ньому треба щонайменше передбачити:
   - письмовий обмін думками у разі виникнення розбіжності (а не просто усні розмови);
   - від початку розбіжності — залучення помічника чи консультанта;
   - використання будь-яких спроб примирення;
   - забезпечення достатньо високого рівня осіб, які ведуть переговори;
   - установлення декількох етапів переговорів;
   - у разі невдачі переговорів — визначення арбітра, а також судового чи іншого порядку розгляду суперечки.
   Безсумнівно, що завчасний запис у контракті цих та інших умов попереджає спонтанний конфлікт, утримує сторони від непродуманих учинків.
   Вплив норми. Звернемо тепер увагу на механізм впливу норми на поведінку учасників конфлікту. Це питання зручніше розглянути на прикладі впливу правової норми, механізм якої досить добре вивчений.
   Правова норма, так само як і будь-яка інша соціальна норма, має кілька каналів (чи ліній) впливу на поведінку людей. Це, по-перше, інформаційний вплив: норма пропонує індивідууму (соціальній групі) варіанти поведінки, схвалені державою, попереджає про наслідки того чи іншого вчинку. По-друге, вона робить ціннісний вплив, тому що декларує цінності, визнані суспільством і державою. Нерідко у зв'язку з цим говорять про “виховний вплив” права. По-третє, правова норма має примусову силу щодо тих, хто ігнорує її вимоги. При порушенні норми вступає в дію механізм правозастосування, починають функціонувати установи і посадові особи, зайняті застосуванням права.
   За всіма цими лініями (чи каналами) право впливає:
   а) на причини конфлікту;
   б) на його передумови (конфліктну ситуацію);
   в) на його розвиток і розв'язання;
   г) на наслідки завершення конфлікту, включаючи долю учасників.
   Розглянемо ці питання дещо докладніше.
   Причини конфлікту піддаються нормативному регулюванню як в аспекті мотивації конфлікту, так і з погляду впливу на об'єктивні обставини, які сприяють його появі.
   Наведемо приклад. Дехто А. вступив у суперечку зі своїм начальником Б., через те, що був, на його думку, несправедливо позбавлений премії. В установі, де вони працювали, порядок преміювання співробітників не був визначений і рішення керівництва з цього питання нерідко викликали невдоволення і дорікання. Очевидно, що чітке визначення порядку й основ преміювання зняло б напруженість у колективі. Нормативні акти з питань преміювання існують, як відомо, на більшості підприємств.
   Конфліктна ситуація піддається нормативному регулюванню в тому розумінні, що право (та інші нормативні системи) вказує дозволені форми конфліктних взаємовідносин і забороняє інші, які виходять за допустимі межі. Законний шлях розв'язання майже будь-якого конфлікту завжди існує, наприклад звернення в суд. Досить ефективні третейські суди, коли арбітрів обирають самі учасники конфлікту. Але проблема полягає в тому, що в багатьох випадках конфліктуючі сторони саме прагнуть уникнути суду чи втручання інших посередників, надаючи перевагу розв'язати конфлікт самостійно і до того ж, природно, на свою користь.
   Такого роду конфлікти, наприклад, характерні при взаємодії співробітників дорожньо-патрульної служби з водіями транспорту, які порушили Правила дорожнього руху. Як показали дослідження, недотримання соціальних норм спілкування приводить до конфлікту, при якому переважають негативні емоції і порушення. Ці конфлікти набувають форми так званого утилітарного спілкування, де головують не норми права і моралі, а довільні форми поведінки залежно від обстановки, яка складається, і характеру спілкування. Такого роду спілкування має місце, скажемо, між перукарем і клієнтом, продавцем і покупцем, міліціонером і порушником руху і т. п. Правда, як зауважують деякі дослідники, у сфері утилітарного спілкування питома вага нормативності все-таки більш висока, ніж у міжособистісному спілкуванні.
   Вступаючи в особистісні відносини, люди повинні рахуватися з прийнятими в тому чи іншому середовищі умовностями, правилами поведінки. Достатньо зрозумілі і відомі різні соціальні обмеження стали підставою для виділення інтердиктивного спілкування, яке забороняє виходити за рамки цільової спрямованості предмету спілкування. Наприклад, зрозуміло, що при порушенні водій не буде спілкуватися зі співробітником ДАІ з приводу розведення квітів або ж своїх інтересів в літературі. Тільки конкретна мета визначає зміст цього спілкування. Вступаючи в це утилітарне інтердиктивне міжособистісне спілкування, люди проте очікують знайти порозуміння, уважність і сумлінність.
   Перебіг і результати конфлікту підлягають правовій оцінці в тих випадках, коли при фактичному розв'язанні конфлікту постраждала та чи інша сторона або були порушені суспільні чи державні інтереси. Якщо А., вимагаючи премію, усе-таки домігся того, що його начальник Б. підписав наказ про преміювання, хоча для цього не було підстави, то такий наказ підлягає скасуванню.
   Тим самим попередньо вирішується і питання про долю учасників конфлікту. У міжнародних справах передбачаються всілякі наслідки неправомірної поведінки держав, що розв'язали конфлікт і діяли в ньому всупереч нормам міжнародного права (репарації, територіальні поступки та ін.). І все-таки юридичні шляхи попередження конфлікту, при всій їхній важливості, негнучкі, а часом викликають нові конфлікти. Уже говорилося, що людство давно використовує такі способи їхнього запобігання, як взаєморозуміння, переговори, звичайне спілкування в таких галузях, як родина, сусідство, навколишнє середовище, соціальний захист, не звертаючись безпосередньо в суд. Усе частіше для вирішення такого роду суперечок залучаються не юристи, а посередники, консультанти, дослідники, психологи. У США, наприклад, останнім часом звертають увагу на програми, де вивчаються проблеми культурних, расових, родових і національних відмінностей (Сиракузький університет), ведуться переговори за допомогою теорії ігор, емоційного і психологічного рішення (Стенфордський університет).
   Вважається більш перспективним неюридичний спосіб вирішення конфліктів і на рівні сімейних відносин. Лікування видимих симптомів юридичного конфлікту, який виник при цьому, — справа, зрозуміло, судових органів. Розлучення, майнові та інші питання вирішуються за відомою процедурою і, як правило, лише завершують подружні конфлікти. Але профілактика конфліктів вимагає інших рішень.

Висновки

   1. Найбільш ефективною формою попередження конфлікту є усунення його причин. Тому попередження конфлікту більш розумне і корисне, ніж припинення чи розв'язання конфлікту.
   2. Важливим прийомом попередження конфліктів є інституціалізація, яка веде до упорядкування вимог, претензій, прагнень учасників конфлікту.
   3. В урегулюванні конфліктів особливе значення мають нормативні механізми, які роблять систему більш стабільною, визначають довготривалий порядок розвитку і розв'язання конфлікту.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016