Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 17.1. Значення попередження конфлікту
08.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 17.1. Значення попередження конфлікту

§ 17.1. Значення попередження конфлікту

   Попередження конфлікту, звичайно, більш розумне і корисне з усіх точок зору, ніж припинення чи розв'язання конфлікту, який вже має місце. Тому на попередження конфліктів спрямовані значні зусилля суспільства і держави. Головним чином це пов'язано з міждержавними і кримінальними конфліктами, що загрожують життя, здоров'ю, майну громадян, суспільним інтересам і цінностям. У 90-ті pp. в деяких країнах (США, Індія, Іспанія) стали звертати серйозну увагу на попередження міжнаціональних конфліктів. Правда, цей напрямок державної діяльності набув загальновизнаного значення дещо пізніше — коли міжнаціональні конфлікти вже розгорнулися повною мірою.Попередженню міждержавних конфліктів постійно приділяють увагу такі органи світового співтовариства, як Рада Безпеки і Генеральна Асамблея ООН, а також регіональні військово-політичні організації.
   Не можна не відзначити, на жаль, що ефективність попередження конфліктів у всіх відзначених напрямках невелика.
   Пояснюється це головним чином тим, що проблема стороннього втручання в конфлікт на його ранній, а тим більше латентній, стадії має перешкоди. З одного боку, таке втручання (а при ранньому попередженні — навіть “передвтручання”) соціально корисне, часто — необхідне і, взагалі, більш продуктивне, ніж безпристрасне очікування розв'язки. Досить згадати історію розв'язання Другої світової війни, щоб переконатися в справедливості цього висновку.
   Але, з іншого боку, конфлікт нерідко розглядається (і не без підстави) як приватна справа сторін. З позицій гуманізму і невтручання в чужі справи нав'язувати своє рішення, а тим більше примушувати сторони до згоди чи певної поведінки — неетично, неправомірно чи несвоєчасно. Тому і відбувається так, що втручання в конфлікт (а попередження — одна з форм утручання) можливе тільки тоді, коли конфлікт вийде за рамки особистих (групових) відносин і стає — за масштабами інтенсивності, об'єктом та ін. — суспільно важливою подією, що торкається життєвих інтересів інших сторін.
   Попередження конфлікту полягає у впливі на його елементи: учасників, мотиви їхньої поведінки, об'єкти, сили і засоби, які використовуються, до того, як протистояння виникло. Тому залежно від характеру конфлікту попереджальна діяльність може бути дуже різноманітною.
   Усунення причин. Найбільш ефективною формою попередження конфлікту є усунення його причин. Ця діяльність виявляється на різних рівнях.
   На загальсоціальному рівні мова йде про виявлення й усунення великих економічних, соціальних і політичних факторів, що дезорганізують суспільне і державне життя. Перекоси в економіці, різкий розрив у рівні і якості життя великих груп і шарів населення, політична невпорядкованість, неорганізованість і неефективність системи управління — усе це служить постійним джерелом великих і дрібних, внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Попередження їх передбачає послідовне проведення соціальної, економічної, культурної політики в інтересах усього суспільства, зміцнення правопорядку і законності, підвищення духовної культури людей. Це так зване “загальне попередження” будь-яких соціально негативних явищ у суспільстві, у тому числі і конфліктних ситуаціях. Для його планомірного здійснення потрібна продумана стратегія розвитку суспільства, що користується масовою підтримкою населення.
   Істотне значення в профілактичній роботі належить зміні ціннісних орієнтації населення в напрямку підвищення поваги до людини, зміцнення довіри до неї, боротьби з насильством, нетерпимістю до чужих думок. Терпимість, плюралізм думок, гласність — відносно нові явища в нашому суспільстві, вони ще не ввійшли органічно в його “плоть і кров”. Тим більш актуальна наполеглива робота з подолання негативних явищ, вилучення “субкультури насильства”, характерної для багатьох шарів населення, з поваги і захисту прав людини, законних інтересів особистості.
   З метою загальносоціального попередження конфліктів необхідне виявлення і вивчення численних конфліктів, які виникають у суспільному житті, чому повинний сприяти розвиток конфліктологічних досліджень. Кожний конфлікт на виробництві, у побуті, сфері дозвілля виникає з конкретних причин і за певних умов. Це конкретне звичайно відображає більш загальні проблеми і протиріччя тієї чи іншої сфери життя. Тому аналіз і пояснення об'єктивних причин виникнення найбільш розповсюджених випадків і наступне узагальнення даних може відіграти важливу роль у визначенні кола соціальних проблем, що потребують у невідкладного вирішення, — економічних, політичних, соціальних. Психологічні дослідження, визначення суспільної думки, масового настрою дають істотні результати для визначення спрямованості зусиль соціальних інститутів і владних структур.
   У психологічному, індивідуальному плані усунення причин конфлікту тісно пов'язане з впливом на мотивацію учасників і передбачає висування контрмотивів, які заблокували б первинні агресивні наміри конфліктуючого учасника.
   Особливо важливе значення має попередження міжособистісних кримінальних конфліктів, поєднаних з насильством. Аналіз мотивів злочину в процесі розслідування, що є, згідно з вимогами карно-процесуального законодавства, обов'язковою стороною розслідування, найчастіше обмежується найбільш загальною вказівкою на мотиви, що позначаються в застарілих юридичних категоріях безвідносно до їх справжнього психологічного змісту. Нерідко, як відомо, говориться про “безпричинність” скоєних злочинних дій. Це думка характерна і для засобів масової інформації, які замінюють нею своє невміння проаналізувати ситуацію.
   Глибокий і компетентний аналіз суті конфліктних ситуацій і мотивів поведінки суб'єктів ще на ранніх стадіях, поки розбіжності не переросли в насильство, допоміг би уникнути багатьох помилок у роботі правоохоронних органів. Як відомо з практики розвинутих країн, попередження побутового насильства починається з контролю за ситуаціями, які характеризуються затяжними конфліктами. Іншими словами, попередження кримінальних конфліктів вимагає виділення в роботі правоохоронних органів спеціальних функцій.
   Підтримка співробітництва. Перш ніж вступити в протиборство, майбутні суперники знаходяться, швидше за все, у нейтральних взаєминах, а можливо, і співробітничають між собою (товариші по службі, сусіди, члени родини, громадські організації, держава). У такому випадку дуже надійний шлях попередження конфлікту полягає в тому, щоб не зруйнувати наявне, нехай мінімальне, співробітництво, а зміцнити його, підтримати і підсилити. Конфліктологами розроблена низка методів підтримки і розвитку співробітництва. До них, зокрема, можна віднести наступні методи:
   а) згода, яка полягає в тому, що можливого майбутнього супротивника втягують у справу. Так, наприклад, зробив Президент Російської Федерації у 1993 р. при підготовці нового проекту Конституції РФ. Скликавши Конституційну нараду, він запросив взяти участь у ній не тільки своїх прихильників, але і ймовірних супротивників, у тому числі депутатів Верховної Ради РФ і представників багатьох політичних партій;
   б) практична емпатія, яка передбачає “входження” у становище партнера, розуміння його труднощів, вираження співчуття йому і готовність допомогти;
   в) збереження репутації партнера, поважне ставлення до нього, хоча інтереси обох партнерів тепер і розходяться;
   г) взаємне доповнення полягає у використанні таких рис партнера (майбутнього суперника), якими не має перший суб'єкт. Розвиваючи і використовуючи ці риси, можна зміцнити взаємну повагу і співробітництво та уникнути конфлікту;
   д) виключення соціальної дискримінації означає недопущення підкреслення розходжень між партнерами по співробітництву, будь-якої переваги одного над іншими (хоча вона, можливо, і є). “Навіть якщо Ви виконуєте роботу краще за інших, не поводьте себе, як переможець”, — радить японський автор;
   е) розподіл заслуг. Загальні заслуги, хоча велика їхня частина, припустимо, належить одній особі, у тактичних цілях потрібно розділити між всіма учасниками тієї чи іншої роботи. Цим досягається взаємна повага і знімаються такі негативні емоції, як заздрість, почуття образи і т. п.;
   є) психологічне настроювання досить різноманітне. У своїх конкретних проявах воно може полягати, наприклад, у своєчасному інформуванні партнера про можливі чи майбутні зміни, обговоренні з ним наслідків цього і т. п. На даний час державні керівні органи найчастіше зовсім зневажають цим методом попередження конфліктів
   ж) психологічне “прогладжування”. Мова йде про підтримку гарного настрою, позитивних емоцій з різних приводів, що знімає напруженість, викликає почуття симпатії до партнера і тим самим помітно ускладнює виникнення конфліктної ситуації.
   Названі методи підтримки і зміцнення співробітництва, звичайно, не є вичерпними. Усе, що може сприяти збереженню нормальних ділових відносин між людьми, зміцненню їхньої взаємної довіри і поваги, працює проти конфлікту, попереджає його виникнення, а якщо уже він почався — сприяє його якнайшвидшому розв'язанню.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016