Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 10.1. Основні періоди й етапи в розвитку конфлікту
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 10.1. Основні періоди й етапи в розвитку конфлікту

§ 10.1. Основні періоди й етапи в розвитку конфлікту

   Перш ніж розглянути етапність розвитку конфлікту, необхідно визначити його тимчасові межі — початок і завершення. Це важливо для розуміння його відмінностей від “близькоконфліктних” явищ і вироблення доцільних стратегій керівного впливу на конфлікт.
   Початок конфлікту може бути зафіксований у вигляді перших актів протидії сторін. Для визнання конфлікту таким, який почався, необхідні три умови, що збігаються:
   - перший учасник свідомо й активно діє на шкоду іншому учаснику (під діями розуміються як фізичні рухи, так і передача інформації);
   - другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовані проти його інтересів;
   - у зв'язку з цим опонент починає відповідні дії проти першого учасника.
   Якщо одна з взаємодіючих сторін починає агресивні дії, а друга займає пасивну позицію, то конфлікту немає. Конфлікт відсутній також, коли одна зі сторін планує конфліктну взаємодію, тобто здійснює уявні, а не поведінкові дії.
   Завершення конфлікту може мати різні форми і результати. Однак у будь-якому разі мова йде про припинення дій, спрямованих один проти одного.
   У динаміці конфлікту можна виділити наступні періоди й етапи.
   Латентний період (передконфлікт) включає етапи: виникнення об'єктивної проблемної ситуації; усвідомлення об'єктивної проблемної ситуації суб'єктами взаємодії; спроби сторін розв'язати об'єктивну проблемну ситуацію неконфліктними способами; виникнення передконфліктної ситуації.
   Виникнення об'єктивної проблемної ситуації. Якщо не вважати випадків, коли виникає помилковий конфлікт, то звичайно конфлікт створюється об'єктивною проблемною ситуацією. Сутність такої ситуації полягає у виникненні протиріччя між суб'єктами (їх цілями, мотивами, діями, прагненнями і т. п.). Через те що протиріччя ще не усвідомлене і немає конфліктних дій, то цю ситуацію називають проблемною. Вона є результатом дії переважно об'єктивних причин. Щодня виникаючи на виробництві, у бізнесі, у побуті, родині та інших сферах життя, багато проблемних ситуацій існують тривалий час, не виявляючи себе.
   Усвідомлення об'єктивної проблемної ситуації. Сприйняття реальності як проблемної, розуміння необхідності почати якісь дії для розв'язання протиріччя складають зміст даного етапу. Наявність перешкоди для реалізації інтересів сприяє тому, що проблемна ситуація сприймається суб'єктивно, з перекручуваннями. Суб'єктивність сприйняття створюється не тільки природою психіки, але і соціальними розбіжностями учасників комунікації. Сюди відносять цінності, соціальні установки, ідеали й інтереси. Індивідуальність усвідомлення створюється також розходженнями в знаннях, потребах, інших особливостях учасників взаємодії. Чим складніша ситуація і чим швидше вона розвивається, тим більша ймовірність її перекручування опонентами.
   Спроби сторін розв'язати об'єктивну проблемну ситуацію неконфліктними способами. Усвідомлення ситуації суперечливою не завжди автоматично викликає конфліктну протидію сторін. Часто вони, або одна з них, намагаються вирішити проблему неконфліктними способами (переконанням, роз'ясненням, проханнями, інформуванням конфронтуючої сторони). Іноді учасник взаємодії поступається, не бажаючи переростання проблемної ситуації в конфлікт. У будь-якому разі на даному етапі сторони аргументують свої інтереси і фіксують позиції.
   Виникнення перед конфліктної ситуації. Конфліктність ситуації сприймається як наявність загрози безпеки однієї зі сторін взаємодії. Ситуація може усвідомлюватися як передконфліктна і при сприйнятті загрози будь-яким суспільно важливим інтересам. До того ж дії опонента розглядаються не як потенційна загроза (яка відбувається в проблемній ситуації), а як безпосередня. Саме відчуття безпосередньої загрози сприяє розвитку ситуації у бік конфлікту, є “пусковим механізмом” конфліктної поведінки.
   Відкритий період часто називають конфліктною взаємодією чи власне конфліктом. Він включає: інцидент; ескалацію конфлікту; збалансовану протидію; завершення конфлікту.
   Інцидент є першим зіткненням сторін, пробою сил, спробою за допомогою сили вирішити проблему на свою користь. Якщо задіяних однією зі сторін ресурсів досить для переваги співвідношення сил на свою користь, то інцидентом конфлікт може й обмежитися. Часто конфлікт розвивається далі як низка конфліктних подій, інцидентів. Взаємні конфліктні дії здатні видозмінювати, ускладнювати первинну структуру конфлікту, вносячи нові стимули для подальших дій. Цей процес можна уявити таким чином: перехід від переговорів до боротьби — боротьба розпалює емоції — емоції збільшують помилки сприйняття — це веде до інтенсифікації боротьби і т. д. Такий процес одержав назву “ескалація конфлікту”.
   Ескалація полягає в різкій інтенсифікації боротьби опонентів.
   Збалансована протидія. Сторони продовжують протидіяти, однак інтенсивність боротьби знижується. Сторони усвідомлюють, що продовження конфлікту силовими методами не дає результату, але дії з досягнення згоди ще не починаються.
   Завершення конфлікту полягає в переході від конфліктної протидії до пошуку рішення проблеми і припиненню конфлікту з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлікту: розв'язання, врегулювання, загасання, усунення чи переростання в інший конфлікт.
   Післяконфліктний період включає два етапи: часткову нормалізацію відносин опонентів і повну нормалізацію їхніх відносин.
   Часткова нормалізація відносин відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції, що мали місце в конфлікті. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції. Відбувається корекція самооцінок, рівнів домагання, ставлення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки один щодо одного не дають можливості відразу нормалізувати стосунки.
   Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяє подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, установлення довіри.
   Розглянуті періоди й етапи можуть мати різну тривалість: бути спресовані до декількох митей (наприклад, у конфлікті-сутичці школярів на перерві) чи можуть тривати десятиліття (війна за незалежність іспанських колоній в Америці 1810-1826 pp. чи в'єтнамська війна 1959-1973 pp.). Деякі етапи можуть бути відсутні, наприклад, після інциденту одна зі сторін поступається і конфлікт завершується.
   У конфлікті можна виділити часовий проміжок, що характеризується диференціацією сторін. Конфлікт розвивається за висхідною, розбіжності між сторонами підсилюються. Конфронтація продовжується доти, доки подальша ескалація не втрачає змісту. З цього моменту починається процес інтеграції. Учасники починають прагнути до угоди прийнятної для обох сторін (Р. Валтон).
   Поділ конфлікту на періоди й етапи дозволяє розглядати його як явище зі складною динамікою. Окремі стратегії і тактики мають різний сенс на різних проміжках часу протікання конфлікту. Конфлікт часто включає моменти “дослідження” можливостей опонента і своїх ресурсів, при яких пряма конфронтація відсутня.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016