Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 5.1. Методологічні принципи дослідження конфліктів
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 5.1. Методологічні принципи дослідження конфліктів

§ 5.1. Методологічні принципи дослідження конфліктів

   В інтересах забезпечення результативного дослідження конфліктів важливо використовувати принципи, сформульовані на різних рівнях методології: філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому. До філософських і загальнонаукових відносяться наступні сім принципів вивчення конфліктів.
   Принцип розвитку. У найбільш загальному вигляді він сформульований Ф. Енгельсом:
   Для діалектичної філософії немає нічого раз і назавжди встановленого, безумовного, святого. На всьому і в усьому бачить вона відбиток неминучого падіння, і ніщо не може устояти перед нею, крім безупинного процесу виникнення і знищення, нескінченного сходження від нижчого до вищого. Вона сама є лише простим відображенням цього процесу в мислячому мозку.
   Усе безупинно розвивається і змінюється не тільки від простого до складного, нижчого до вищого, але і навпаки.
   Даний принцип потребує при вивченні конфліктів виявляти тенденції в їхній еволюції — поступовому, тривалому, безупинному розвитку конфлікту від одних форм до інших, частіше від простих до більш складних. Знання закономірностей еволюції конфліктів допомагає більш глибоко зрозуміти зміст актуальних конфліктів і давати більш точний і довгостроковий прогноз можливих варіантів їхнього розвитку.
   Кожна конкретна конфліктна взаємодія також знаходиться в безупинній зміні, має свою динаміку. Оцінюючи конфлікт, важливо пам'ятати про те, що він був іншим раніше і неминуче буде змінюватися надалі.
   Принцип загального зв'язку. Гносеологічний зміст цього принципу полягає в тому, що, вивчаючи конфлікт, необхідно не обмежуватися розглядом його окремих елементів, а прагнути досліджувати максимально більшу кількість зв'язків конфлікту з іншими явищами і між його під структурами. Повністю досліджувати усі взаємозв'язки конфлікту із середовищем, у якому він розвивається, і усередині нього, звичайно, неможливо, таких зв'язків велика кількість. Однак важливо врахувати характер хоча б основних зв'язків, оскільки їхня втрата може привести до істотних спрощень у розумінні явища. Це у свою чергу негативно позначиться на якості практичних рекомендацій.
   Методологічну роль у процесі вивчення конфліктів усіх рівнів виконують основні закони і парні категорії діалектики. Закон єдності і боротьби протилежностей показує внутрішнє джерело розвитку конфліктів: єдність і боротьбу протилежних сторін, сил, тенденцій.
   З погляду дії цього закону, наприклад, конфлікти, які виникають, розвиваються і розв'язуються в організаціях, самі по собі не є тільки негативним явищем. Вони об'єктивні і, більш того, служать однією з рушійних сил розвитку організацій. У реальному житті ми практично не зустрічаємо організацій, у яких би цілком були відсутні конфлікти. Якщо ми дізнаємося, що в якомусь колективі немає конфліктів, то це не свідчить про те, що їх у ньому дійсно немає. Як правило, у цьому випадку просто відсутня інформація про конфлікти, швидше за все вони відбуваються приховано.
   Закон переходу кількісних змін у якісні розкриває спосіб еволюції і динаміки конфліктів, орієнтує на пошук закономірностей, яким підкоряється розвиток конфліктної взаємодії, визначення якісних і кількісних змін, які відбуваються при цьому, виявлення зв'язків між ними. Закон заперечення заперечення дає можливість прогнозувати напрямок розвитку конфліктів: від простого — до складного, від нижчого — до вищого, від одного — до іншого.
   Парні категорії діалектики, такі, як матерія і рух, час і простір, якість і кількість, одиничне, особливе і загальне, сутність і явище, зміст і форма, необхідність і випадковість, причина і наслідок та інші дозволяють визначити загальний підхід до вивчення конфліктів, орієнтуватися в загальній оцінці правильності отриманих висновків. Принцип діалектичної єдності теорії, експерименту і практики. У процесі наукового пізнання цей принцип розкриває діалектику руху нашого знання до істини і визначальну роль практики в процесі пізнання.
   Порушення оптимального співвідношення і логіки взаємовпливу теорії, експерименту і практики в процесі конфліктологічного дослідження приводить до помітного зменшення результативності роботи конфліктолога, перетворення її в імітаційну діяльність.
   Дослідження конфлікту будь-якого рівня з погляду співвідношення його теоретичного й емпіричного компонентів може бути побудоване відповідно до двох стратегій (рис. 5.1).
   Емпірична база дослідження, образно говорячи, є тим фундаментом, від якості якого залежить стійкість “будови” теоретичних узагальнень до тих серйозних випробувань практикою, якими так багате реальне, а не придумане життя. На жаль, трудомісткість досліджень, проведених згідно зі стратегією, у багато разів більша, ніж тих, в основі яких лежить стратегія 1. Очевидно, що практична цінність теоретичних узагальнень і рекомендацій, отриманих на солідній емпіричній базі, помітно вища, ніж цінність висновків, в основі яких лежить тільки особистий досвід дослідника, доповнений невеликою кількістю інших емпіричних даних, а також інформацією, яка взята з декількох десятків книг і статей, присвячених досліджуваному конфлікту.

Рис. 5.1. Дві стратегії вивчення конфліктів

Рис. 5.1. Дві стратегії вивчення конфліктів

   Розвивати поняття, будувати складні теоретичні конструкції, організовувати уявні експерименти, неквапливо “подорожувати” просторами своєї психіки, звичайно, набагато легше, ніж проводити емпіричні дослідження. Тому об'єктивно теоретичний компонент як конфліктологічного дослідження, так і будь-якого іншого має тенденцію до “розбухання”, домінування над експериментом і практикою. Для виправдання цього теоретики можуть пропонувати багато переконливих аргументів. Однак в основі цих аргументів на користь “чистої теорії” лежить цілком природне для будь-якої людини прагнення мінімізувати зусилля з досягнення мети. Конфлік-тологу необхідно вміти протистояти цим часто неусвідомленим прагненням.
   Важливою проблемою конфліктологічного дослідження є логіка взаємозв'язку теорії, експерименту і практики в процесі вивчення конфліктів. Конфліктологія буде розвиватися більш динамічно, якщо проводити дослідження таким чином.
   На кожному із трьох рівнів розвитку (описовому, пояснювальному, управлінському) конфліктологія звертається до побудови змістовних моделей трьох типів:
   1) теоретичних (концептуальних);
   2) процедурних (методів науки);
   3) емпіричних (достовірне емпіричне знання).
   Моделі всіх трьох типів повинні бути тісно пов'язані між собою. Важко і практично неможливо будувати концептуальні моделі без обґрунтованих процедурних і емпіричних моделей. Однак у конфліктології, навіть у деяких дисертаційних дослідженнях, переважно публікуються лише теоретичні узагальнення і висновки, а сама емпірична база, на основі якої вони отримані, оголюється частково чи взагалі не показується. Знання, отримані умоглядно, мають набагато меншу цінність порівняно зі знаннями, відповідність яких практиці доведено.
   У процесі аналізу конфліктів конфліктолог повинний постійно звертатися до практики, оцінювати отримані попередні результати з погляду їхньої відповідності реальному стану справ, удосконалювати методику аналізу і допрацьовувати висунуті гіпотези згідно з тією новою інформацією, яку він отримує під час самого процесу вивчення. Важливо не зводити вивчення конфліктів до аналізу паперів чи думок, які відображають ці явища. Найбільш цінна і достовірна інформація може бути отримана лише при безпосередньому вивченні реальних конфліктів у реальному житті. Вивчаючи конфлікти, не можна забувати, що це вивчення — не самоціль, а лише засіб наступного поліпшення становища в організації. Аналіз конфліктів проводиться не тільки для того, щоб пояснити механізм їхнього виникнення і розвитку, але і з метою управління ними, в інтересах підвищення якості життя і діяльності людей.
   Особливе місце практики в процесі пізнання пов'язане з тим, що вона є джерелом наших знань, оскільки всі прогалини, які потребують розв'язання, а отже, і в пізнанні, конфліктолог знаходить у практиці реального життя: практика виступає критерієм істинності отриманих знань, а також кінцевим результатом пізнання.
   Принцип системного підходу. Аналізуючи конфлікти, необхідно розглядати їх як складно організовані об'єкти, що складаються з ієрархічно пов'язаних підсистем і входять у свою чергу як підсистеми в системи більш високого рівня. Важливо виявляти все різноманіття елементів, які входять у структуру конфлікту, зв'язки між ними, а також взаємовідносини досліджуваного конфлікту з зовнішніми щодо нього явищами.
   Принцип системного підходу орієнтує конфліктолога в методології пошуку причин позитивних чи негативних тенденцій у розвитку того чи іншого конфлікту. Якщо не в одному, а в декількох елементах системи з'явилися подібні позитивні чи негативні моменти, то причини цього варто шукати насамперед не в цих елементах, а в самій системі.
   Принцип конкретно-історичного підходу. Показує необхідність врахування в процесі вивчення конфліктів усіх конкретних умов, у яких вони розвиваються: місця, часу, конкретної обстановки, яка склалася в конкретному колективі.
   Кожний конфлікт унікальний за своєю природою. Принцип конкретно-історичного підходу орієнтує конфліктолога на пошук цієї унікальності. Не можна обмежуватися в характеристиці конкретного конфлікту застосуванням до нього знань, які вже є для конфліктів подібного виду. Загальне й особливе для конфліктів завжди виявляється у вигляді одиничного знання про конкретну конфліктну взаємодію.
   Принцип об'єктивності. Це один з найважливіших принципів наукового аналізу конфліктів. Він потребує від конфліктолога мінімізувати вплив особистих і групових інтересів, установок, інших суб'єктивних факторів на процес і результати дослідження конфліктів.
   Вивчаючи конфлікти, необхідно бачити їх такими, які вони є насправді, не прикрашати ситуацію, яка склалася, не видавати бажане за дійсне, не забігати наперед, реально оцінювати обстановку, враховувати як позитивні, так і негативні моменти в розвитку подій. Тільки на основі знання реального стану справ можна прийняти правильне рішення, реально, а не на словах, керувати людьми, конфліктами, організаціями.
   Бути високопрофесійно підготовленим, щоб зрозуміти стан речей, побачити і дізнатися правду, бути мужнім і чесним конфліктологом, щоб не відвернутися і не “закрити очі” на нього тоді, коли він гіркий і неприємний, — у цьому сьогодні одна з головних вимог об'єктивного підходу до аналізу конфліктів.
   Чим вищий рівень конфлікту, тим складніше виконувати при його дослідженні вимоги принципу об'єктивності.
   У процесі вивчення конфліктів важливо, спираючись на розглянуті сім філософських і загальнонаукових принципів проведення досліджень, враховувати методологічні принципи самої конфліктології: міждисциплінарний, наступності, еволюціонізму, особистісного підходу.
   Принцип міяедисциплінарності. Орієнтує конфліктолога на максимально широке використання досягнень усіх галузей конфліктології. Вивчаючи будь-який конфлікт, важливо як можна більш повно ознайомитися з методологією, теорією, методами проведення досліджень, які використовуються у всіх галузях конфліктології. Це багаторазово підвищить ефективність роботи фахівця.
   Найважливішою стороною принципу міждисциплінарності є принцип рівності всіх одинадцяти галузей конфліктології. Роль системоутворюючої науки на даному етапі розвитку конфліктології покликана виконати і виконує психологія.
   Принцип наступності. Вимагає максимально повного знання конфліктологом усього, що зроблено з проблеми конфлікту у цій науці, яку він представляє. Контент-аналіз списків літератури показав, що автори використовують тільки 9,8 % публікацій із проблеми конфлікту у своїй науці. Це приводить до численних дублювань досліджень, істотно уповільнює темпи розвитку науки. Поки що стан наступності конфліктологічних досліджень незадовільний. Це викликає необхідність надання наступності статусу самостійного принципу конфліктології.
   Актуальність принципів міждисциплінарності і наступності в майбутньому, можливо, буде зменшуватися. Однак найближчим часом дотримання цих принципів стане найважливішою умовою успіху в роботі конфліктологів. Створення системи конфліктологічної освіти в країні може частково вирішити проблему посилення міждисциплінарної взаємодії галузей конфліктології та їхньої наступності.
   Принцип еволюціонізму. Необхідно виявляти і враховувати основні закономірності еволюції конкретних видів конфліктів при їхньому дослідженні. Без знання різних рівнів еволюції конфліктів важко, якщо взагалі можливо, пояснити їхню динаміку, зробити прогноз розвитку і дати рекомендації з конструктивного регулювання.
   Принцип особистісного підходу. Цей принцип запозичується з психології, яка виступає системоутворюючою наукою у взаємодії галузей конфліктології. Щодо конфліктології він формулюється як необхідність виявлення й врахування конкретної особистісної специфіки певних людей, що виступають центральною ланкою конфліктів практично всіх рівнів.
   Першопричиною конфліктів є зміни об'єктивного матеріального світу. Однак, потрапивши в однакові обставини, різні люди поводяться по-різному. Одні здійснюють конфліктні дії, інші всіма способами уникають конфліктів. Зовнішні впливи змінюються через внутрішні умови того, на кого вони впливають.
   Конфлікти починають і в них беруть участь не середньостатистичні індивіди чи абстрактні соціальні групи, а конкретні люди, які мають конкретні індивідуально-психологічні особливості. Навіть рішення почати міждержавну війну приймає невелика група людей, що наділені певними індивідуальними особливостями. Важко розкрити причини конфліктів, проникнути в їхню суть, не зрозумівши, яку роль відіграли в них конкретні люди, не визначивши їхніх індивідуальних особливостей, що спричинили істотний вплив на розвиток конфліктної взаємодії.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016