Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 2.3. Соціологія конфлікту і його філософський аналіз
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 2.3. Соціологія конфлікту і його філософський аналіз

§ 2.3. Соціологія конфлікту і його філософський аналіз

   Піонерами вітчизняної науки у вивченні конфлікту разом із правознавцями є соціологи. У 1924-1929 pp. вони активно вивчали трудові конфлікти в умовах непу. Першою роботою з'явилася брошура П. О. Гриффіна і М.І. Могилевського “Трудові конфлікти і порядок їхнього розв'язання”. Розмаїтість соціальних протиріч цього періоду визначила різноманіття форм їхнього розв'язання. Однією з них виступав конфлікт. Це були страйки, селянські повстання, бунти, погроми й інші форми боротьби за свої права. Соціологами вивчалися переважно страйки і трудові суперечки. Статистичні матеріали з трудових конфліктів, які існували в 20-ті роки, були відкриті для всього управлінського персоналу. Це дозволяло аналізувати процеси, що відбувалися в сфері праці, і вживати своєчасних заходів із розв'язання протиріч.
   З 1930 р. соціологічні дослідження трудових конфліктів і суперечок припиняються. Після того як XVIII з'їзд партії в 1939 р. зробив висновок про соціально-політичну єдність радянського суспільства, його розвиток став розглядатися як безконфліктний.
   До проблеми конфлікту соціологи повернулися в другій половині 60-х років. Однак опублікованих робіт було мало. У період 1973-1981 pp. спостерігається підвищення інтересу соціологів до вивчення конфліктів у трудових колективах. У наступні роки (1982-1988 pp.) кількість робіт, що видавалися, зменшилася: щорічно в середньому по 5 публікацій. З 1989 р. соціологи активно розробляють проблему конфлікту, щорічно видаються десятки робіт: тільки в 1993 р. було опубліковано 70 робіт.
   Дослідження йдуть за декількома напрямками, основні з них:
   1. Конфлікти на виробництві, у трудових колективах.
   2. Етнічні конфлікти.
   3. Критичний аналіз “соціології конфлікту”, яка розвивається на Заході:
   а) критика соціологічних теорій “конфлікту поколінь”;
   б) критика теорій розв'язання трудових конфліктів у капіталістичному суспільстві.
   4. Соціологічні аспекти міжнародних конфліктів.
   5. Роль конфлікту в сімейно-шлюбних відносинах.
   6. Конфлікти і злочинність у суспільстві.
   Може здаватися дивним, що проблема конфлікту не є однією з розроблених у філософії. Однак при уважному розгляді такий стан речей виявляється закономірним. Традиційно радянськими філософами досліджувалася проблема протиріччя. Вважалося, що в соціалістичному суспільстві є тільки неантагоністичні протиріччя. Така форма їхнього розв'язання, як конфлікт, — явище рідкісне і звичайно має місце у вигляді внутрішньособистісного чи міжособистісного конфліктів, іноді у вигляді конфлікту “особистість — група”. У роботах, присвячених протиріччям, категорія конфлікту або взагалі не згадується, або її розкриттю приділено усього кілька сторінок.
   Філософія — мабуть, єдина наука, де першою публікацією з проблеми конфлікту є дисертація. Ця робота виконана І. Ф. Смоляніновим у 1951 р. Потім до 1960 р. публікації відсутні.
   На початку 60-х років з'являються роботи, присвячені філософському аналізу конфлікту. У цей період найбільш повно підходи філософів до проблеми конфлікту викладені у виступі Г. М. Штракса на нараді завідувачів кафедр суспільних наук ВНЗ РСФСР у 1960 р. Його ідеї протягом майже тридцяти років були основою вивчення конфлікту у філософії. Конфлікт трактувався як мікросоціальне явище, характерне для деяких конфліктних ситуацій, які виникають між окремими особистостями чи усередині колективу. Причини конфліктів ототожнювалися з відхиленнями від “нормального” ходу розвитку, з пережитками минулого.
   З 60-х до початку 80-х років для філософії було характерне скоріше епізодичне звертання до проблеми конфлікту. У 1966, 1967, 1970, 1972, 1975 pp. було опубліковано по одній роботі, а в 1963,1971, 1980 pp. роботи не видавалися.
   Вивчення конфлікту у філософії йде за наступними напрямками.
   1. Моральний конфлікт у сучасному суспільстві. Це найбільш розроблений напрямок представлений роботами загального змісту і у конкретних областях людської діяльності:
   - моральні конфлікти в педагогічному процесі;
   - причини моральних конфліктів у трудових колективах;
   - моральні конфлікти у військових колективах;
   - професійно-моральні конфлікти.
   2. Методологічні аспекти етнічних конфліктів. У зв'язку з виникненням і загостренням міжнаціональних протиріч і конфліктів на території колишнього СРСР активно розробляються в останні десять років.
   3. Художній конфлікт як естетична категорія. У роботах цього напрямку основна увага приділяється виявленню естетичної природи художнього конфлікту, розкриттю протиріччя в діалектичному розвитку процесу художнього мислення.
   4. Критика сучасних поглядів західних філософів на соціальні конфлікти в умовах капіталістичного суспільства.
   5. Розробка власне філософської концепції соціального конфлікту. Це найбільш перспективний напрямок з погляду наукового і практичного інтересу. Незважаючи на наявні тут дослідження, за визнанням самих філософів, у даному напрямку вироблені поки тільки загальні підходи і принципи.

Висновки

   1. Військова наука в конфліктології представлена найменшою кількістю робіт, а перша публікація з проблеми конфлікту з'явилася в 1988р. Мистецтвознавчий аналіз передбачає “вторинне” відображення конфлікту, тобто вивчення описів конфліктних явищ у творах культури і мистецтва. Історики звичайно вивчають фактологічний аспект виникнення і розвитку міждержавних конфліктів, а також конфліктів між великими соціальними групами. Математичні дослідження конфлікту зосереджені на створенні математичних моделей конфліктної взаємодії опонентів при дотриманні умови строгої формалізації параметрів і перемінних. Об'єктом аналізу педагогів є в основному конфлікти в області освіти і сімейні. Політологічний аналіз конфліктів інтенсивно відбувається в останні 10 років. Це пов'язано зі зростанням конфліктності соціуму на пострадянському просторі і бурхливому розвитку політології в цілому.
   2. Правознавці одними з перших приступили до вивчення конфліктів, і сьогодні активно розвивається галузь конфліктології — юридична конфліктологія. Психологія відіграє провідну роль серед наукових галузей, що вивчають конфлікт. Знання, отримані психологами, складають основу як теоретичних, так і практичних розділів конфліктології. Значно розширюють уявлення про конфлікт результати досліджень агресії і конкуренції у тваринному світі, сформовані соціобіологами.
   3. Піонерами вітчизняної науки у вивченні конфлікту є соціологи. За кількістю публікацій соціологія займає друге місце після психології. Як правило, вивчаються конфлікти різного рівня — від міжособистісних до міжнародних. У філософії основні дослідження конфлікту пов'язані з виявленням закономірностей розвитку даного феномена, а також співвідношення категорій “протиріччя” і “конфлікт”.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016