Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 2.1. Дослідження конфлікту у військовій науці, мистецтвознавстві, історичних науках, педагогии, політології і правознавстві
08.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 2.1. Дослідження конфлікту у військовій науці, мистецтвознавстві, історичних науках, педагогии, політології і правознавстві

§ 2.1. Дослідження конфлікту у військовій науці, мистецтвознавстві, історичних науках, педагогии, політології і правознавстві

   Як це не парадоксально звучить, військова наука — наймолодша галузь наукових знань, що вивчає проблему конфлікту, виділяє її як самостійну. Перша робота військового вченого на цю тему опублікована в 1988 р. Це журнальна стаття Є. Долгополова, присвячена військовим аспектам регіональних конфліктів.
   Чому ж настільки пізно порівняно з іншими галузями знань військова наука звернулася до вивчення конфлікту? Щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до предмету дослідження військової науки. Як видно з “Військового енциклопедичного словника”, “основним предметом військової науки є збройна боротьба у війні”. Тому закономірно, що до кінця 80-х років у військовій науці пріоритетне значення приділялося категорії “війна”. Війна розглядалася як суспільно-політичне явище, що є боротьбою держав, націй, соціальних груп, яка ведеться засобами збройного насильства.
   Наприкінці 80-х років у військовій науці з'явилася необхідність уведення поняття “військовий конфлікт”, а отже, виникло питання про співвідношення категорій “війна” і “військовий конфлікт”.
   Війна стала розглядатися як складне соціальне явище в єдиному спектрі військових конфліктів різної інтенсивності. У дослідженнях проблеми конфлікту військовими вченими виділяються кілька напрямків:
   - розробка теорії власне військового конфлікту — його сутність, класифікація, співвідношення війни і військового конфлікту, керування конфліктом, фактори ескалації конфлікту і т. д. (С. Богданов);
   - роль і місце армії в збройних конфліктах (В. Чебан);
   - стратегічні питання підготовки і дій збройних сил у військових конфліктах (А. Касюк);
   - дії видів і родів військ у військових конфліктах (В. Дубров);
   - вплив військових конфліктів на різні аспекти життєдіяльності суспільства (Ю. Седов).
   Розробка художнього конфлікту в мистецтвознавстві почалася з кінця 30-х років. В останніх статтях О. М. Горького можна вже зустріти термін “конфлікт” поряд із традиційними “драматичний”, “драма”. Перша робота з проблеми конфлікту опублікована в 1939 р. у журналі “Театр”. Це стаття Б. Рейха “Гегель у драматичному конфлікті”. Пік публікацій припадає на 50-і роки, коли в радянському мистецтві був оголошений бій “теорії безконфліктності”. У 1948-1952 pp. у журналі “Театр” йшла дискусія про доцільність розгляду конфлікту в художньому творі. “Бути конфлікту!” — такий підсумок дискусії.
   Мистецтвознавство у своїх творчих пошуках було пов'язано з внутрішньополітичною ситуацією, яка складається в країні. Як тільки пролунали слова Г. М. Маленкова в звітній доповіді ЦК XIX з'їзду партії про те, що “наша радянська література і мистецтво повинні сміло показувати життєві протиріччя і конфлікти, уміти користуватися зброєю критики — одним з діючих засобів виховання”, з'явилися статті про проблему конфлікту в літературі, театрі, кіно і т. д. Для мистецтвознавців вивчення проблеми конфлікту не стало тимчасовою кампанією і до 1983 р. спостерігався стійкий інтерес до цього явища в мистецтві.
   Конфлікт вивчається в різних видах художньої творчості: літературі (А. П. Погребний), театрі (В. А. Сахновський-Панкеєв), кіно (Н. В. Крючечников), музиці (І. К. Дьоміна), образотворчому мистецтві (Л. В. Мочалов).
   Можна виділити кілька підходів до вивчення конфлікту в мистецтвознавстці.
   - Дослідження художнього конфлікту як приватного моменту мистецтва, де структурною одиницею аналізу береться один чи кілька творів, у межах яких конфлікт розкривається як компонент предметно-тематичного, структурно-композиційного зрізу.
   - Аналіз конфлікту як основи прояву загальних для виду чи жанру процесів. Тут спостерігається більш високий рівень абстракції.
   - Філософський розгляд художнього конфлікту як естетичної категорії.
   Історичні науки приступили до вивчення проблеми конфлікту на початку 70-х років. У 1972 р. були опубліковані монографія А. І. Власова і колективу авторів з проблеми міжнародного конфлікту. Історія фактично вивчала війни і конфлікти між державами багато сторіч (наприклад, роботи Геродота, Ксенофонта, Тацита, Фукідіда та інших античних істориків). Однак поняття “конфлікт” уводиться в науковий обіг тільки в 70-ті роки нашого сторіччя.
   В історичній науці конфлікт досліджується за декількома напрямками.
   1. Міжнародні конфлікти в цілому. Роботи носять аналітичний, узагальнюючий характер. На основі значного фактологічного матеріалу виявляються закономірності виникнення і розвитку різних міжнародних конфліктів, можливі тенденції в розвитку відносин між державами.
   2. Регіональні конфлікти, де основними суб'єктами протидії виступають країни, що розвиваються. Біля однієї третини всіх публікацій припадає на цей напрямок.
   3. Конфлікти на Близькому Сході виділяються в особливий напрямок. Частка цих публікацій складає більше 20 % загальної кількості робіт із проблеми конфлікту з історії. Видано чотири бібліографічних покажчики книг і журнальних статей на російській та іноземній мовах з проблеми близькосхідного конфлікту (1976; 1982;1989).
   4. Розвинуті країни і конфлікти в Третьому світі. Цей напрямок представлений роботами, в яких аналізується політика СІЛА, Великобританії, Франції, Німеччини, а також блоку НАТО щодо регіональних конфліктів різної інтенсивності.
   5. Роль ООН і інших міжнародних організацій у врегулюванні міжнародних конфліктів розглядається низкою авторів як важливий фактор у забезпеченні стабільності в міжнародних відносинах.
   6. Етнічні конфлікти в зарубіжних країнах і їхній вплив на політику держав також знаходяться в центрі уваги істориків. Своїм виникненням “математика конфлікту” переважно зобов'язана теорії ігор. Її основи сформульовані американськими математиками Дж. фон Нейманом та О. Моргенштерном у 1944 р. їхня робота російською мовою перекладена в 1970 р. Теорія ігор дала поштовх розвитку багатьох напрямків у теорії прийняття оптимальних рішень.
   Уперше в нашій країні спроба математичного підходу до опису конфліктної взаємодії живих систем була зроблена російським ученим Г. Ф. Гаузе. Використовуючи теоретичні висновки італійського математика Віто Вольтерри щодо конкуренції двох біологічних видів за загальне місце в мікрокосмосі Г. Гаузе вперше у світі в 1932 р. провів експериментальні дослідження, результати яких виклав у своїх роботах у 1933-1934 р.
   В історичному плані можна умовно виділити чотири періоди у вивченні проблеми конфлікту в математичних науках:
   1-й період: 1933-1934pp. (роботи Г. Ф. Гаузе).
   2-й період: 1965-1974 pp. Проблема конфлікту розроблялася на основі теорії ігор. У цьому напрямку працювали Н. Н. Воробйов, В. М. Гаврилов, В. Ф. Крапівін та ін. Відбулися три Всесоюзні конференції з теорії ігор, де розглядалося математичне моделювання конфлікту. Оригінальні ідеї були висунуті в роботах В. А. Лефевра і Г. Л. Смоляна. У ці роки опубліковано 26 робіт.
   3-й період: 1975-1985рр. Характеризується епізодичними публікаціями. Видано кілька монографій (В. В. Дружинін, Д. С. Конторов, В. В. Павлов), усього опубліковано сім робіт. Спад інтересу до розробок математичних варіантів розв'язання конфліктних ситуацій пояснюється зниженням інтересу до теорії ігор взагалі. Надії на те, що за допомогою класичної теорії ігор удасться вирішити складні конфлікти в різних системах, включаючи соціальні, не виправдалися. Життя виявилося значно багатшим, складнішим і різноманітнішим від запропонованих математичних формул. Однак застосування математичних моделей до розв'язання приватних проблем в економіці, бізнесі, спорті і т. п. цілком виправдане і забезпечувало зростання інтересу математиків до конфлікту в наступне десятиліття.
   4-й період: 1986 р. — сьогодення. Спостерігається пожвавлення інтересу до математичного моделювання конфліктів. Відбувся семінар ОЦ АН Вірменії з проблеми “Математичне і програмне забезпечення конфліктного управління”. Видано кілька робіт в ОЦ РАН (А. Барабаш, В. Іванілов, Ю. Павловський, С. Терентьєв та ін.).
   Розглядаючи змістовний аспект математичного аналізу конфлікту, виділяють кілька напрямків:
   - Розробка універсальних математичних моделей розв'язання конфліктних ситуацій.
   - Функціонування складних систем у конфліктних ситуаціях.
   - Конфлікти в технічних ергатичних системах, тобто системах типу “людина — машина”.
   - Розробка різних математичних моделей взаємин типу “хижак — жертва”, тобто в біологічних системах.
   - Оптимізація поведінки людини в конфлікті.
   Інтерес до протиріч у процесі виховання дітей, поведінки в дошкільному віці, яка відхиляється, почав формуватися у вітчизняній педагогіці в 20-30-ті роки. Він знайшов прояв у дослідженнях Л. С. Виготського, А. С. Залужного та ін. У педагогічних працях того часу розглядалися загальні питання важкого дитинства без акцентування уваги на проблемі конфлікту.
   У 1964 р. з'являється стаття Б. Т. Лихачева “Про конфлікт у дитячому колективі”, де автор аналізує причини конфліктів серед дітей і позиції педагога щодо них. У Журналі “Виховання школярів” у цей період обговорювалися причини конфліктів у шкільних колективах.
   До середини 70-х років інтерес педагогів до конфліктів зростає, але в наступні роки ця тенденція не одержує розвитку. Для другої половини 80-х років характерне збільшення щорічної кількості робіт з даної тематики.
   Зараз основна увага в педагогіці спрямована на вивчення наступних питань.
   - Конфлікти в колективах школярів, шляхи їхнього попередження і розв'язання. Низка авторів розглядає конфлікт як засіб виявлення і формування моральної зрілості підлітка (В. М. Афонькова, Є. А. Тимоховець).
   - Сутність конфліктів, їхні причини в педагогічних колективах — як між учителями, так і між директором школи (ПТУ) та його підлеглими (Б. С Алішев, Т. А. Чистякова).
   - Аналіз педагогічних умов профілактики і подолання конфліктних ситуацій у ланці “учитель-батько” (ПІ. М. Дундуа).
   - Дослідження підготовки майбутніх учителів до розв'язання конфліктів (Г. М. Болтунова).
   Конфлікти також вивчаються у військовій педагогіці, педагогіці сімейного виховання. Є низка робіт, присвячених конфліктам у спорті.
   3 початку 70-х років проблема конфлікту починає розроблятися представниками політичних наук: політології, політичної історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики держав. У динаміці публікацій з проблеми конфлікту в політичній науці можна виділити два періоди: 1969-1985 pp. і 1986 р. — сьогодення. Перший характеризується невеликою кількістю щорічних публікацій, переважно це роботи, підготовлені представниками наукового комунізму і спеціалістами-міжнародниками. Другий період характеризується бурхливим зростанням кількості публікацій, щорічно видаються десятки робіт.
   Серед напрямків досліджень виділяються наступні:
   1. Міжнародні конфлікти сучасності. Тут можна відзначити роботи Е. І. Скакунова, Д. М. Фельдмана. Критичний аналіз західних прогнозів і варіантів розв'язання міжнародних конфліктів дається в роботах С. І. Алпатова, Н. І. Дороніної, Р. С Селі-геєва та ін.
   2. Низка авторів (І. Н. Арцибасов, В. Д. Булавін, С Ігнатьєв) у своїх роботах розглядають військово-політичні аспекти міжнародних конфліктів.
   3. Роль і місце наддержав у конфліктах знаходиться в центрі уваги досліджень, виконаних І. Д. Звягельською, В. В. Журкіним та ін.
   4. Аналіз причин і можливосте!! врегулювання конкретних регіональних конфліктів пропонується в публікаціях Н. Б. Банцекіна, О. В. Левіна. Методологічні основи процесу врегулювання регіональних конфліктів розробляють В. В. Журкін, В. А. Кременюк, І. Н. Кукліна.
   5. В останні роки політологи досліджують конфлікти в міжнаціональних відносинах. Розгляду причин виникнення міжнаціональних конфліктів присвячені роботи Л. А. Баісової, Л. М. Дробижевої, Н. П. Настасюк, А. Б. Елебаєва та ін. Особливості конфліктів на території колишнього СРСР розглядаються А. Р. Акмаєвим, Л. А. Арутюняном та ін. Вплив міжнаціональних конфліктів на політичну стабільність у суспільстві аналізують В. Єщенко, Н. П. Медведев. Принципи і методи розв'язання і врегулювання конфліктів пропонуються в роботах С. Л. Александрової, М. Йордана, Г. С. Котаджяна. Наслідки соціальних конфліктів різного рівня прогнозують В. Мельников, Л. А. Морозова та ін.
   6. Технології розв'язання соціальних конфліктів у сучасному суспільстві знаходяться в центрі досліджень Ю. Г. Запрудського, О. І. Федорищевої, А. Н. Чумікова та ін. Вони пов'язують успіх у врегулюванні соціальних конфліктів із прогресом у вирішенні соціально-економічних і політичних проблем нинішнього російського суспільства.
   7. Соціальні конфлікти і релігія. У цьому напрямку працюють Д. Б. Малишева, М. І. Одинцов, Д. Е. Фурман. Останнім підготовлена низка робіт, у яких аналізується вплив релігійних течій у США на форми вираження і характер перебігу соціальних конфліктів у цій країні в період 60-70 років.
   Поряд із соціологами трудовими конфліктами в 20-і роки займалися фахівці, що працюють в області права. Особливістю робіт того часу є їхній прикладний характер. Видавалися значними тиражами закони про порядок розв'язання трудових конфліктів, роз'яснення про примирно-третейський порядок розгляду і розв'язання конфліктів, збірники задач, різні посібники.
   У наступні 30 років правознавці взагалі не зверталися до проблеми конфлікту. З кінця 50-х років з'являються роботи, присвячені правовим аспектам міжнародних конфліктів. З початку 70-х років спостерігається посилення інтересу правознавців до проблеми конфлікту У числі основних проблем, розглянутих у цій галузі науки, можна виділити наступні.
   1. Міжнародно-правові аспекти конфліктів вивчають І. Н. Арцибасов, С. А. Єгоров та ін. Внутрішні конфлікти з погляду міжнародного права є об'єктом досліджень І. П. Блищенко, К). Е. Чехарина. Проблеми мирного розв'язання міжнародних суперечок (конфліктів) розкриваються в роботах Л. Н. Анісімова, Б. М. Клименко, Е. А. Пушмина.
   2. Конфліктні ситуації в діяльності правоохоронних органів аналізуються О. Я. Баєвим, Н. Барановським, А. Н. Олейником та ін. (повсякденна діяльність працівників міліції, попереднє слідство і т. п.).
   При розгляді конфлікту як причини злочину чи способу злочинної поведінки можна виділити:
   а) роботи теоретичного характеру;
   б) кримінологічне вивчення конфліктних ситуацій у сфері сімейно-побутових відносин;
   в) конфліктна поведінка в молодіжному середовищі як криміногенний фактор;
   г) конфлікт норм поведінки.
   З. Правові норми розв'язання трудових конфліктів. Основна кількість публікацій припадає на 20-ті роки. Сьогодні трудові конфлікти відіграють усе більш помітну роль у житті окремих колективів і суспільства в цілому. Публікації з цієї проблеми знову почали з'являтися лише з 1990 р. Зараз низка фахівців уживають заходи зі створення галузі конфліктологічної науки — юридичної конфліктології.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016