Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 1.1. Передумови формування конфліктологічних ідей
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 1.1. Передумови формування конфліктологічних ідей

§ 1.1. Передумови формування конфліктологічних ідей

   Давні часи. Перші дослідження розглянутої проблеми, що дійшли до нас, відносяться до VII-VI ст. до н. є. Китайські мислителі того часу думали, що джерело розвитку всього існуючого — у взаєминах, притаманних матерії позитивних (янь) і негативних (інь) сторін, які знаходяться в постійному протиборстві і приводять до конфронтації їхніх носіїв.
   У Стародавній Греції виникає філософське вчення про протилежності та їхню роль у виникненні речей. Анаксимандр (близ. 610— 547 до н. є.) стверджував, що речі виникають з постійного руху “алейрону” — єдиного матеріального начала, що приводить до виділення з нього протилежностей. Геракліт (кін. VI — поч. V ст. до н. є.) зробив спробу розкрити причину руху, подати рух речей і явищ як необхідний, закономірний процес, який народжується у боротьбі протилежностей. “Боротьба загальна і все відбувається через боротьбу і за необхідністю”, — писав він.
   До цього періоду належать перші повідомлення, що стосуються ролі такого соціального конфлікту, як війна. Геракліт вважав війну батьком і царем усього сущого, а Платон (близ. 428-348 до н. є.) розглядав її як найбільше зло. На його думку, колись існувало “золоте століття”, коли “люди любили один одного і ставилися один до одного доброзичливо”. Проте в “ідеальній державі” Платона є воїни, готові виступити в похід у будь-який час.
   Гераклітові суперечив і Геродот (близ. 490-425 до н. е.). Він стверджував, що “ніхто не є настільки безрозсудним, щоб надати перевагу війні перед миром. Адже під час війни батьки ховають дітей, під час миру діти — батьків”. Філософ-матеріаліст Епікур (341-270 до н. є.) також вважав, що негативні наслідки зіткнень змусять колись людей жити в стані миру.
   Мислителі минулого, усвідомлюючи неминучість конфронтації в суспільному житті, уже тоді намагалися визначити критерії “справедливого” і “несправедливого” насильства. Зокрема, Цицерон (106-43 до н. є.) висунув тезу про “справедливу і благочестиву війну”, що могла вестися для помсти за причинне зло, для вигнання з країни ворога, який напав на неї (“Про державу”). Аврелій Августин Гіппонський Блаженний (345-430) додав до умов Цицерона “справедливість намірів” того, хто веде війну. Його міркування про війну і мир, викладені в роботі “Про град божий”, звучать цілком сучасно.
   Середні віки. Хома Аквінський (1225—1274), розвиваючи думку про допустимість воєн у житті суспільства, визначив ще одну умову справедливої війни: для неї повинна бути “авторизована компетенція”, тобто санкція з боку державної влади. Хоча в цілому, на його думку, “війна і насильство завжди є гріхом”.
   Одну з перших спроб системного аналізу соціальних конфліктів зробив флорентійський теоретик і державний діяч Школо Макіавеллі (1469-1527). Цінність його концепції полягає у відході від божественних поглядів на джерела суспільного розвитку, що панували тоді. Великий теоретик середньовіччя вважав конфлікт універсальним і безперервним станом суспільства з огляд)' на порочну природу людини, прагнення різних груп людей до постійного і необмеженого матеріального збагачення. Н. Макіавеллі одним із джерел соціального конфлікту вважав знать, яка зосереджує у своїх руках усю повноту державної влади. Він негативно ставився до дворянства. Проте Макіавеллі бачив у конфлікті не тільки руйнівну, але і творчу функцію. Щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно вміти правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава, вважав мислитель.
   Еразм Роттердамський (1469-1536) відзначав, що “війна солодка для тих, хто її не знає” і вказував на наявність власної логіки конфлікту, який почався і розростається подібно до ланцюгової реакції, втягуючи в орбіту свого впливу все нові шари населення і країни. Аналізуючи причини воєн, Е. Роттердамський підкреслював, що часто низинні і корисливі якості правителів утягують народи у війну.
   Гуго Гроцій (1583-1679) допускав можливість війни між суверенними державами, в якій обидві сторони переконані у власній правоті. Його міркування заклали основу для подальшого поняття нейтралітету.
   Цікаві ідеї щодо природи конфліктів, висловлені філософом Френсісом Беконом (1561-1626). Він уперше піддав ґрунтовному теоретичному аналізу систему причин соціальних конфліктів усередині країни. Серед них ключову роль відіграє тяжке матеріальне становище народу. Виникненню конфліктів сприяє зневага государями думок сенату і станів, політичні помилки в управлінні, поширення чуток і пліток, а також “пасквілі і крамольні промови”.
   Томас Гоббс (1588-1679) обґрунтував у “Левіафані” концепцію “війни всіх проти всіх” як природного стану. Він вважав головною причиною конфлікту прагнення до рівності, що приводить до виникнення в людей однакових надій, бажання заволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереження чи одержання задоволення, а це перетворює людей у ворогів, породжує суперництво, недовіру і честолюбство.
   Новий час. У даний період були популярні ідеї Жана-Жака Руссо (1712-1778) про етапність всесвітньо-історичного процесу. Спочатку існує “природний стан”, коли люди вільні і рівні, потім розвиток цивілізації приводить до втрати стану рівності, волі і щастя, і, нарешті, уклавши “суспільний договір”, люди знову знайдуть утрачену гармонію суспільних відносин, “вічний мир” і згоду. На думку Ж.-Ж. Руссо, суспільний договір можливий під твердим контролем народу, тому що війни міністрам потрібні і доброї волі вони не виявлять. Тому “справа вже не в умовлянні, а в примусі”.
   Уперше конфлікт як багаторівневе соціальне явище був вивчений у роботі Адама Сміта (1723-1790) “Дослідження про природу і причини багатства народів”. В основі конфлікту лежать розподіл суспільства на класи (капіталісти, земельні власники, наймані робітники) і економічне суперництво. Протиборство між класами А. Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства, а соціальний конфлікт, відповідно, як певне благо людства.
   В ідеях німецького філософа Іммануіла Канта (1724-1804) проглядається зв'язок з ідеями Ж.-Ж. Руссо про “суспільний договір”.На думку німецького філософа Георга Гегеля (1770-1831), головна причина конфлікту полягає в соціальній поляризації між “нагромадженням багатства”, з одного боку, і “прив'язаного до праці класу”, — з іншого. Будучи прихильником сильної державної влади, Гегель виступав проти смут і безладдя всередині країни, які розхитують державну єдність. Він вважав, що держава представляє інтереси всього суспільства і зобов'язана регулювати конфлікти.
   Пруський військовий теоретик Карл Клаузевіц (1780-1831) у праці “Про війну” визначив природу міжнародного військового конфлікту, запропонувавши знамениту формулу: “Війна є продовження політики іншими засобами”. Протягом всієї історії міжнародні військові конфлікти були не біологічною неминучістю, не відхиленням від норми в курсі тієї чи іншої держави чи проявом норовливості монарха, а закономірним розвитком тих процесів, що відбувалися всередині держав і на світовій арені до переростання їх у конфлікт.
   Проблема боротьби за існування займала центральне місце у вченні англійського біолога Чарльза Дарвіна (1809-1902). Зміст його теорії біологічної еволюції викладено в книзі “Походження шляхом природного відбору, чи збереження сприятливих порід у боротьбі за життя”, виданої в 1859 р. Головна ідея цієї роботи сформульована в самій назві — розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, що і складає природний механізм відбору найбільш пристосованих видів. Надалі погляди Ч. Дарвіна одержали розвиток у деяких соціологічних і психологічних теоріях конфлікту.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016