Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Культура. Наука. Освіта. arrow МЕТА І ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




МЕТА І ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

МЕТА І ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

   Мета виховання ґрунтується на національних цінностях, надаючи вихованню цілеспрямованості й забезпечуючи його результативність.
   Мета виховання. З орієнтацією на мету відбуваються спрямування виховного процесу, добір методів, організаційних форм, засобів виховної діяльності.
   Мета виховання — сукупність властивостей особистості, які прагне сформувати суспільство.
   Маючи об'єктивний характер, мета виховання виражає в узагальненій формі ідеал людини.
   Підкреслюючи важливість визначення мети і завдань виховання, К. Ушинський писав: “Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні сказати й про вихователя, який не зуміє чітко и точно визначити вам мету своєї виховної діяльності... Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься у своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді”.
   А. Макаренко тлумачив цілі виховання як програму людської особи, людського характеру, вкладаючи в поняття “характер” весь зміст особистості, тобто характер її зовнішніх виявів і внутрішньої переконаності, а також політичне виховання, знання тощо. Видатний педагог вважав, що “вихователі повинні мати таку програму людської особи і прагнути реалізувати її”.
   Загальною метою виховання є гармонійний розвиток людини. Ця мета сформувалася ще в давньогрецьких Афінах, де зародилося поняття “калокагатія” (великодушність) — ідеал виховання, що поєднує шляхетність, багатство, фізичну досконалість і моральні чесноти. В епоху Відродження італійські гуманісти доповнили його ідеєю всебічного розвитку особистості. Так склався ідеал всебічно і гармонійно розвиненої людини.
   Ідеал — уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя.
   Формування ідеалу в людини залежить від виховання, умов життя і діяльності, особливостей її особистого досвіду.
   Ідеали відрізняються за змістом, структурою та дієвістю.
   Зміст ідеалу охоплює риси реальних осіб, літературних героїв тощо, які людина вважає ідеальними.
   Структура ідеалу свідчить про міру його узагальненості, тобто чи є ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис кількох осіб, узагальнених у єдиному зразку.
   Дієвість ідеалу означає ступінь його впливу на поведінку і свідомість особистості.
   Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського педагога Григорія Ващенка “Виховний ідеал”, “Виховна роль мистецтва”, “Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру” та ін. У його основу покладено загальнолюдські й національні цінності, що є Духовним надбанням народу.
   До загальнолюдських цінностей належать моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, Справедливості, визнання ідеалів любові та краси. їх носієм є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння вищому ідеалу — Богові.
   Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється своєю мовою, культурою, звичаями. З народження її оточують національні цінності.
   Ідеал національного виховання ґрунтується на служінні Богові і своїй нації. Бог — це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса. Нація — реальна земна спільнота, у житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. У педагогічному сенсі виховним ідеалом є людина, яка служить Богові й Україні. Г. Ващенко різко протиставляє ідеал українського національного виховання більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі й атеїзмі, та націонал-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.
   Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до життя в суспільстві, до виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування в людини яскраво вираженої активної громадянської позиції, почуття обов'язку і відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Бути громадським діячем означає брати активну участь у громадському житті. Уже в школі особистість необхідно готувати і до ролі сім'янина — майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Як товариш кожен має вміти розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступатися, ділитися і т. д.
   Державна національна програма “Освіта” про завдання виховання учнівської і студентської молоді. Провідні завдання національного виховання дітей та молоді зумовлені пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”). До них належать:
   — формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності її захищати;
   — забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
   — формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
   — прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть на території України;
   — виховання духовної культури особистості, створення умов для формування її світоглядної позиції;
   — утвердження принципів загальнолюдської моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей;
   — формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
   — забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;
   — виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
   — сприяння глибокому усвідомленню взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
   — формування екологічної культури людини, її гармонійних відносин із природою;
   — розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
   — формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
   Чітке визначення мети і завдань національного виховання дає змогу побудувати програму виховання учнів та студентів.
   Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж усього періоду їх навчання.
   Орієнтиром для школи у складанні програми виховання має бути “Орієнтовний зміст виховання в національній школі”, рекомендований Міністерством освіти і науки України.
   Всебічний розвиток людини є головною метою виховання, яке охоплює розумове, моральне, статеве, правове, антинаркогенне, екологічне, трудове, економічне, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен із цих напрямів має свої завдання і зміст. Плануючи виховну роботу з учнівським колективом, виходять із головної мети виховання школяра, напрямів, змісту та конкретних завдань, вирішення яких сприятиме формуванню особистості, здатної виконувати функції громадянина України, трудівника, сім'янина і товариша.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016