|
Тема 5. Державно-політичний устрій і право України у складі Австрійської та Російської імперій (ХІХ ст.—початок ХХ ст.) 5.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 1. Державно-політичний устрій і право українських земель у складі імперії Габсбургів
2. Розвиток права, суди і процес у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті
3. Державно-політичний устрій і право українських земель у складі Російської імперії
4. Правова система, суди і процес в Україні у складі Російської імперії
5. Створення і діяльність Державної Думи в Російській імперії. Західноукраїнські землі в 1905—1917 рр. 5.2. ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 1. Організація адміністративного управління в Галичині та Буковині в І пол. ХІХ ст.
2. Загальнодержавні органи влади і місцевого управління дуалістичної Австро-Угорської держави в І пол. ХІХ ст.
3. Місцеве самоврядування, органи урядової адміністрації в Галичині, Буковині, Закарпатті в І пол. ХІХ ст.
4. Система права, суди і процес у західноукраїнських землях доби австрійського панування.
5. Поширення російського територіального устрою в українських землях у XIX ст.
6. Органи та система управління російського царату в Україні в XIX ст.
7. Кодифікація, розвиток права в Україні в ХІХ—поч. ХХ ст.
8. Суди і процес в українських землях у складі Російської імперії в ХІХ — поч. ХХ ст.
9. Історичні передумови появи парламентаризму в Росії, їх суть. Діяльність Української Громади в Державній Думі. Теми рефератів 1. Державно-правові ідеї в Україні XIX ст.
2. Історія створення вірша “Ще не вмерла Україна” та музики до нього. 5.3. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Австрія — імперія з 1804 по 1918 рр. В 1282—1918 рр. правила династія Габсбургів. 1867 року була перетворена в дуалістичну монархічну державу — Австро-Угорщину.
Буржуазія — частина суспільства, що веде підприємницьку діяльність. Перші представники Б. в Україні з’явилися ще у XVII ст., коли почав зароджуватися ринок, зростали міста, виникли перші мануфактури. Безпосереднє оформлення Б. відбулося в ХІХ ст. з перемогою фабрично-заводського виробництва у пореформену добу, коли нестримно зростали підприємницькі верстви.
Валуєвський циркуляр — таємне розпорядження, видане 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П. Валуєвим, згідно з яким заборонялося друкувати науково-популярну й релігійну літературу (крім наукових і художніх творів) українською мовою. Поява В.ц. відбивала страх царського уряду перед зростанням національної свідомості серед інтелегенції, згуртованої в громадах, перед поширенням визвольних ідей. Видаючи цей документ, Валуєв скористався, з одного боку, звинуваченнями російською реакційною пресою української громадськості у зв’язках з польським повстанням 1863 р., а з іншого — наклепницьким доносом, що, мовляв, самі українці вважають свою мову лише наріччям російської, а також позицією київського генерал-губернатора Анненкова, який висловився проти видання українського перекладу Євангелія. Після В. ц. кількість україномовних видань різко скоротилася.
Вербицький Михайло (1815—1870 рр.) — композитор. 1863 року пише музику до вірша П. Чубинського “Ще не вмерла Україна”. У 1917 та 1992 рр. цей твір офіційно визнаний національним гімном України.
Волость — у ХІХ ст., починаючи з 1961 р. — нижча адміністративна одиниця станового селянського самоуправління.
Громади — напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування, що діяли у ІІ пол. ХІХ — на початку ХХ ст., не мали усталених програм і не були чіткими організаційними структурами, а лише згуртовували найактивнішу національно свідому інтелігенцію і студентство.
Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання осіб унаслідок адміністративного чи судового рішення. В Україні набула поширення з кінця XVII ст. Д. піддавалися небажані царизму гетьмани, непокірні козаки, селяни, демократичні діячі.
Діаспора — частина народу, яка переважно назавжди залишила свою історичну вітчизну і поселилася в іншому етнічному середовищі.
Еміграція — переселення людей зі своєї історичної батьківщини в інші країни для постійного чи тимчасового проживання.
Емський акт 1876 р. — підписаний царем Олександром ІІ у німецькому містечку Емс 18(30) травня 1876 р. таємний законодавчий документ про повну заборону українського письменства. Накладалася цілковита заборона на україномовні видання, вистави, пісні тощо.
Панславізм — політично-ідеологічна доктрина, в основу якої покладена ідея політичного об’єднання всіх слов’ян у формі федерації.
Приписні селяни — група державних селян у Російській імперії XVIII—І пол. ХІХ ст., які, залишаючись власністю держави, були приписані урядом до державних та приватних промислових підприємств, на яких працювали замість сплати феодальних повинностей.
Хлопомани — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху ІІ пол. ХІХ ст. Зароджувалося як рух за розвиток української мови. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом-хлопами. 5.4. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ 1. Складіть схему органів селянського управління і суду за реформою 1861 року.
2. Зробіть порівняльну таблицю головних здобутків аграрних реформ 1848 р. в імперії Габсбургів і реформи 1861 р. в царській Росії.
3. Складіть схему судоустрою в Україні австрійської та російської юрисдикцій І пол. ХІХ та ІІ пол. ХІХ ст. Які відбулися зміни у судочинстві після проведення судової реформи 1864 р.?
4. Випишіть у зошит головні нормативні акти, що з’явилися в Україні внаслідок проведення кодифікації в ХІХ ст. (в регіональному плані). Дайте коротку характеристику цих актів.
5. Порівняйте систему управління в українських землях у складі Австрійської та Російської імперій в І пол. ХІХ ст. та відповідно у ІІ пол. ХІХ ст. Зробіть таблицю.
6. Користуючись матеріалами посібника і схемою №1, охарактеризуйте законотворчий процес у Державній Думі. 5.5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ 1. У чому полягала еволюція правового становища українських земель у складі Австрійської імперії?
2. Розкрийте причини, характер і суть реформ в Австрійській імперії в ІІ пол. ХІХ ст.
3. Проведення реформ у царській Росії в ІІ пол. ХІХ ст.
4. Головні риси розвитку права в українських землях кінця ХІХ—поч. ХХ ст. (регіональний аспект). 5.6. ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА а) джерела Правотарь / П/ред. Северина Шеховича. — Львів, 1869.
Правотарь / Филип Евин. — Жовква, 1909. б) література Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії. — 1889 і 1895 рр. — Львів, 1996.
Архипов И. К истории Уложения о наказании 1845 г. // Правоведение. — 1990. — Вып. 6
Кульчицький В. С. Апарат управління міста Львова за статутом 1870 року // Вісн. Л.Д.У. Сер. юрид. — Львів, 1969.
Воробейникова Т. И. Судебная реформа 1864 года // Проблемы юридической науки и правоохранительной практики. — К., 1994.
Воробейникова Т. И., Дубровина А. В. Преобразование административно-полицейского аппарата, суда и тюремной системы России во ІІ пол. ХІХ ст. — К., 1973.
Гарлиза В. В. Подготовка земской реформы 1864 года. — М., 1957.
Головченко В. Сільське самоврядування на Україні (1860—1861рр.) // Право України. — 1992. — № 3.
Зайончковский П. А. Отмена крепостного права в России. — М., 1960.
Закревський М. Ф. Плани декабристів щодо суспільно-політичних перетворень // Рад. Право. — 1975. — № 2.
Карев Д. С. Судоустройство. — М., 1948.
Коротпих М. И. Отмена телесных наказаний в России: реформа 1863 г. // Сов. государство и право. — 1988. — № 8.
Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині в ІІ пол. ХІХ—на початку ХХ ст. — Львів, 1965.
Настюк М. І. Буковинський крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність (1861—1914 рр.) // Вісн. ЛДУ. Серія юрид. — Львів, 1993. — Вип. 30.
Невелюк О. Реформи Марії-Терези та Йосипа ІІ. Література. Значення в українській історії // Студії політичного центру “Генеза”. — 1996. — № 1.
Нелін О. І. Про розвиток зобов’язального права на Україні на початку ХІХ ст. // Пробл. правозн. — 1990. — Вип. 51.
Нелин А. И. Собрание малороссийских прав 1807 г., его содержание и значение. — К., 1990.
Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине. — Львов, 1974. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
