Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна
02.09.2014
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




НОМІНАЦІЯ ЖІНОЧОГО ПОЯСНОГО ОДЯГУ В ГОВІРКАХ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ

УДК 811.161.2’282

Г.І. Гримашевич,
кандидат філологічних наук, старший викладач
(Житомирський державний університет)

Номінація жіночого поясного одягу в говірках Середнього Полісся

У статті розглянуто етимологію, семантику, словотвірні особливості назв жіночого поясного одягу Середнього Полісся та поширення їх в українських, білоруських та російських діалектах.

   Актуальним для українського мовознавства є дослідження номінації явищ традиційної матеріальної культури народу різних регіонів України. Це зумовлено наявністю незначної кількості тематичних та зведених діалектних словників, відсутністю Лексичного атласу української мови, малою кількістю діалектної лексики в Словнику української мови та Етимологічному словнику української мови.
   Одяг та взуття відіграють важливу роль у житті людини, оскільки в них представлено естетичні смаки та уподобання, соціальний стан, менталітет народу, його світогляд; значною мірою вони залежать від географічно-кліматичних умов та супроводжують людину упродовж усього життя. Очевидно, цим зумовлена зацікавленість учених тематичною групою лексики (ТГЛ) одягу та взуття (праці Ф. Бабія, Я. Вакалюк, Г. Войтів, Н. Клименко, Л. Лисиченко, Г. Мартинової, Г. Миронової, Л. Пономар та ін.). Складовою частиною ТГЛ одягу є лексико-семантична група (ЛСГ) назв поясного одягу, яка вражає своєю архаїкою, різноманітністю лексичних засобів, словотвірним та мотиваційним багатством.
   Мета нашої роботи – проаналізувати назви жіночого поясного одягу в середньополіському діалекті, особливості їх творення, мотивації, етимології та поширення в інших діалектних зонах.
   Актуальність дослідження зумовлена тим, що ЛСГ назв поясного одягу Середнього Полісся як одного з найархаїчніших регіонів Славії, що упродовж останніх років зазнав значних змін, пов’язаних з аварією на ЧАЕС, не була предметом спеціального вивчення. Крім того, зафіксовані та проаналізовані назви жіночих спідниць сьогодні переважно належать до пасивного запасу, оскільки такий одяг зараз не виготовляють у домашніх умовах.
   Жіночий поясний одяг на обстеженій території представлений двома денотатами – ‘спідниця’ та ‘фартух’. Спідниця була і є основним поясним одягом поліських жінок. На позначення будь-якої спідниці, зшитого поясного жіночого одягу, зафіксована лексема сп’ід\ниц´а та ряд її фонетичних варіантів з кореневим вокалізмом а / о / у та з утратою консонанта -д- у корені (вар. спо\н΄іца). Вона існує для найменування і полотняних, домашнього виробництва спідниць, і спідниць купованих, з фабричної тканини (розрізнення передається за допомогою означень). Назва пов’язана з псл. *spodъ ‘спід, низ’ [1: 510].
   Лексема \йупка поширена паралельно з сп’ід\ниц´a практично на всій території, хоча є пізнішим найменуванням цього різновиду поясного одягу, функціонує на позначення спідниць для представниць молодшого покоління, у мовленні яких і переважає. Лексема \йубка (\йупка) поширена в укр., блр. та рос. говірках (пор.: сх.-поліс. юмпка, юмпачка ‘вузька спідниця’ [2: 209], рівн. юмпка ‘спідниця’ [3: 136], блр. юмбка ‘спідниця’ [4: V: 540; 5: 506; 6: 319], рос. юмбка ‘спідниця’, ‘безрукавка’ [7: IV: 666]). До цього ж словотвірного гнізда належить назва йу\п’інда (< юпа), яка є дериватом, створеним за моделлю припин\да ‘фартух’. Спорадично зафіксовані назви п\лахта, \сукн΄а, су\конка, \бунда, плат, \дерга.
   Cлово плáхта у СУМ подано із значенням ‘жіночий одяг типу спідниці, зроблений з двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини’ [8: IV: 571], у словнику Б. Грінченка – це ‘жіночий одяг замість спідниці’, ‘верхній полотняний одяг селян, довгий, без талії’, ‘різновид білої хустки, за формою схожої з рушником, яким покриваються лемчанки’, ‘простирадло’ [9: III: 192-193]. В обстежених говірках лексема п\лaхта має розширену семантику [10: 124]. М. Никончук подає 13 значень слова п\лaхта, зафіксованих у правобережнополіських говірках, серед яких виділяє назви тканини, жіночого поясного одягу, хустки, предметів хатнього вжитку з тканини, а також ряд значень, які не пов’язані з ТГЛ ‘одяг’ [11: 69-70]. Із семантикою ‘міцне полотно, в якому пресується олійна маса’ слово є ендемізмом у говірках Житомирщини [12: 79]. П. Гриценко, беручи до уваги семантичну структуру лексеми п\лахта, виділяє три семантичних субкомплекси: 1) ‘різновиди одягу’; 2) ‘вироби з тканин (сукна, його замінників)’; 3) ‘частина, шматок, деталь чого-небудь’ [13: 164]. Як показує зібрани й матеріал, на Середньому Поліссі представлені три субкомплекси, причому перший – найповніше. На думку М. Фасмера, слово похідне з псл. *plaхъta [14: ІІІ: 275-276].Лексема \сукн´а та її дериват су\конка у досліджуваних говірках, як і в інших укр. та блр., лише зрідка функціонують із семантикою ‘жіноча спідниця’ (пор. надгорин. сýкн’а ‘жіноча спідниця’ [15: 66], зах.-поліс. сýкн’а (сýкн’е) ‘спідниця з серпанку (рідко затканої лляної тканини)’, рідше – ‘крамна спідниця’ [16: 26], закарп. сýкня ‘спідниця рясована з фабричного сукна’, ‘андарак’, ‘спідниця з сукна’, ‘спідниця з сукна синього кольору’ [17: 68]). Основне значення цієї лексеми та її дериватів – ‘жіноча сукня’ (див.: бойк. сукємнка [18: ІІ: 265], наддністр. сукéнка [19: 509], сукúнка ‘дитяче плаття’ [19: 138], блр. сукéнка [6: 314; 4: V : 14; 5: 426], сукéнькі [4: V: 14], рос. сукóнка [7: IV: 358]). Вона зафіксована також із значенням ‘спідниця з сукна’, що підтверджує думку про мотивацію цієї назви матеріалом виготовлення. Можна припустити, що розвиток семантики має такий вигляд: ‘вид тканини’ – ‘одяг з певної тканини’ – ‘жіночий одяг, плаття’ – ‘жіночий одяг, спідниця’. Але МО ‘матеріал’ з часом утратилася, оскільки за допомогою цієї лексеми реалізуються семи, не пов’язані з матеріалом виготовлення – сукном. На думку М. Фасмера, етимологія слова сукня пов’язана з *сукати [14: III: 799] – основі назви лежить МО ‘спосіб виготовлення тканини’. Крім загальної назви спідниці, деривати су\кенка, су\конка відомі із семантикою ‘довга широка вовняна спідниця’, ‘спідниця з легкої тканини’. Ці значення, очевидно, є вторинними.Як і лексема \сукн´а, назва \бунда в досліджуваних говірках відома переважно із семантикою ‘довге жіноче старовинне плаття’, яка, очевидно, є первинною. Значення ‘поясний одяг’ розвинулося пізніше.
   Лексема плат в обстежених говірках відома із семантикою ‘шматок тканини’, ‘хустка’, ‘тканина, у якій збивають олію’. Очевидно, назва спідниці є вторинною і, можливо, сягає тих часів, коли такий різновид поясного одягу був незшитим.
   Лексема \дерга на обстеженій території існує на позначення різних видів поясного одягу і різновидів тканин [10: 44]. Усі значення дають можливість виділити 2 семантичні субкомплекси: ‘одяг’ і ‘тканина’, які відомі і в інших діалектах (пор.: поліс. дéрга, дьóрга ‘жіночий шерстяний одяг, подібний до запаски формою, але відмінний чорним кольором’, ‘доморобна товста ряднина’, ‘домотканий кольоровий килим для застилання ліжка’ [20: 65], ‘жіночий шерстяний одяг чорного кольору, подібний до запаски’, ‘ряднина із домотканого полотна’, ‘домотканий кольоровий килим, яким застеляють ліжко, лаву’ [21: 65], волин. дéрга ‘грубе рядно, яким укривали коня після важкої роботи, щоб повільно охолодав’ [22: 85], наддніпр. дéрга, дьóрга ‘жіночий вовняний одяг, який носили старі жінки замість плахти’, ‘домоткана вовняна тканина, яку використовували жінки як поясний одяг’ [23: 21-22], дерюмга ‘спідниця вовняна’, ‘тканина домоткана, товста, груба’, ‘покривало домоткане кольорове, яким застеляли ліжко’, джéрга ‘груба без прикрас вовняна запаска, плахта’ [23: 28-29], ‘покриття для коня, а також килим, гуня, ліжник, коць (XVII – XVIII ст.)’ [17: 62], бойк. дéрга, дерюмга ‘покривало, попона, грубе полотно’ [18: I: 208], наддністр. дерýга ‘рядно носити сіно’ [19: 124], ‘ряднина, дерга’ [19: 451], блр. дзярýга ‘ковдра з грубого сукна’, ‘груба самоткана ряднина’ [24: 56], дзярýга, дзерýга ‘грубе полотно, ковдра’ [4: II: 69]. На думку Л. Пономар, слово виникло на слов’янському ґрунті; розвиток семантики йшов у напрямі: дергати ‘чесати щіткою волокно’ – одерги ‘волокно, що йде на виготовлення тканин’ – дерга ‘тканина’ – одяг [16: 35], пор.: дергáти ‘чесати волокно на щітці’, дергáчка ‘щітка для чесання волокна’ [3: 59]. Л. Лисиченко зауважує, що у сх.-слобож. говірках у XIX ст. існувало слово дéрга як назва старовинного жіночого одягу, що на той час ще не зовсім вийшов з ужитку, а на сьогодні є архаїчною назвою одягу [25: 337]. Етимологи вважають, що слово дéрга пов’язане з джéрга ‘запаска з непофарбованої тканини’, джéрґа ‘ковдра’, які є тюркізмами, а на укр. ґрунті зблизилися з утвореннями від коренів *der-, *dьrg- [26: ІІ: 36-37].На досліджуваній території довгий час побутував різновид картатої теплої жіночої спідниці домашнього виробництва, якою користувалися переважно в зимовий період, а пізніше – у свято (в такій спідниці дівчата запрошували на весілля). Зараз такий тип поясного одягу не функціонує, хоча в багатьох жінок старшого віку збережений. Денотат ‘тепла вовняна домоткана (переважно картата) спідниця’ на більшості території має назву \тепла сп’ід\ниц´а. У північній частині обстеженої території та спорадично у південній такий різновид одягу представлений лексемами анда\рак, \л΄ітник; в окремих говірках зафіксовані назви са\йан, \сукн΄а, \бунда (дві останні відомі переважно нав позначення жіночого плаття).
   Лексему анда\рак із семантикою ’жіночий поясний одяг‘ на Поліссі фіксують різні джерела: андарáк ‘спідниця з вовняної смугастої домотканої тканини, оздоблена різнокольоровим, переважно червоним, тканим орнаментом’ [21: 26; 17: 60], шандарáк ‘жіноча спідниця з домашнього пофарбованого сукна’ [21: 233], андарáк, ондорáк, шандарáк ‘саморобна суконна спідниця’ [27: к. 91]. Відома вона в інших укр. говірках: надгорин. андарáк ‘давня жіноча спідниця’ [15: 56], зах.-поліс. андарáк ‘домоткана вовняна спідниця’ [16: 24], наддністр. ондарáк, андарáк ‘зимова вовняна спідниця’ [19: 283], поширена в білоруських: андарáк, андрáк, андырáк ‘самоткана сукняна спідниця’ [5: 53], ондарáк, ‘спідниця з особливого домотканого сукна’, ‘спідниця з будь-якої тканини домашнього виробництва’ [6: 281], андарáк ‘саморобна сукняна спідниця’ [28 : I : 28], ‘самоткана спідниця з вовни’, ‘спідниця з бавовни’ [29: 33], ‘домоткана спідниця, суконна в клітинку’ [4: I: 81] та російських: андарáк ‘вид селянської домотканої спідниці’, ‘сарафан’, ‘жіноче селянське плаття’, ‘широке жіноче плаття’, ‘старий зношений жіночий одяг’ [30: I: 257-258]. Очевидно, назва поясного одягу запозичена в укр. говірки з блр., де андарак є типовою назвою жіночої домотканої спідниці. Слово через пол. inderok запозичене з нім. Unterroсk [14: I : 78; 31: ІІ: 371].Лексема \л´ітник (< літній) у досліджуваних говірках має основне значення – ‘тепла вовняна домоткана спідниця’, а всі інші розвинулися пізніше. В основі назви лежить МО ‘сезон носіння’, хоча вона вже втратилася, оскільки спідниці та інші види одягу з такою назвою носили в будь-яку пору року.
   Спорадично на позначення цієї реалії існує лексема са\йан. Слово запозичене через пол. з іт. saione ‘груба широка фуфайка’ від saio ‘проста фуфайка, солдатська куртка’, хоча можливе і посередництво свн. sei(e)n, снн. sagen ‘вовняна тканина’ з фр. sayon ‘плащ’ ст.-фр. saie [14: III: 567]. Але наявність у пол. мові слова із семантикою ‘різновид тканини’ дозволяє зробити припущення, що назва утворена суфіксальним способом (сая + н) і в її основі лежить МО ‘матеріал виготовлення’.
   Отже, проаналізовані назви жіночого поясного одягу відзначаються складною семантичною структурою, фонетичними модифікаціями, різною мотивацією; більшість із них утворені суфіксальним способом, сягають праслов’янської епохи, а деякі до сьогодні не мають остаточної етимології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Brückner Brückner A. Slownik etymołogiczny języka polskiego. – Warszawa: Wyd. Wiedza, 1957. – 806 s.
2. Неділько Д. Назви одягу і взуття в говірках Чернігівщини // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. Тези доповідей і повідомлень. – Житомир, 1983. – С. 209-210.
3. Євтушок О.М. Вивчення говірок Рівненщини. – Рівне, 1997. – 164 с.
4. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. – Т. 1-5. – Мінск, 1979-1986.
5. Бялькевіч І.К. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. – Мінск, 1970. – 512 с.
6. Соколовская А.С. Полесские названия одежды и обуви // Лексика Полесья. Материалы и исследования. – М.: Наука, 1968. – С. 281-319.
7. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. – СПб–М., 1912.
8. Словник української мови. – Т. 1-11. – К.: Наук. думка, 1970-1980.
9. Грінченко Б.Д. Словарь украинского языка. – Т. 1-4. – К.: Вид-во АН УРСР, 1958-1959.
10. Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. – Житомир, 2002. – 184 с.
11. Никончук М.В. Назви одягу і взуття правобережного Полісся. – Житомир, 1998. – 230 с.
12. Никончук М.В., Никончук О.М. Ендемічна лексика Житомирщини. Методичні рекомендації для вчителів. – Житомир, 1989. – 272 с.
13. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. – К.: Наук. думка, 1990. – 272 с.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. – Т. 1-4. – М.: Прогресс, 1986-1987.
15. Бабий Ф.И. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одежды, обуви и головных уборов): Дисс. ... канд. филол. наук: Спец.: 10.02.02. Украинский язык. – Ужгород, 1985. – 228 с.
16. Пономар Л.Г. Назви одягу Західного Полісся – К., 1997. – 182 с.
17. Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. – К., 1996. – 195 с.
18. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2-х ч. – К., 1984.
19. Горбач Олекса. Зібрані статті. 5. Діялектологія. – Мюнхен, 1993. – 661 с.
20. Лисенко П.С. Словник середнього і східного Полісся. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 72 с.
21. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с.
22. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка. Топоніміка, люди, мова. – Мельбурн: Спадщина, 1994. – 190 с.
23. Ващенко В.С. Словник полтавських говорів. – Вип. 1. – Харків: Вид-во Харк. ун-ту, 1960. – 107 с.
24. Дыялектны слоўнік Брэстчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1989. – 290 с.
25. Лисиченко Л.А. Архаїчні назви одягу в східнослобожанських говірках // Семасіологія і словотвір. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 336-342.
26. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С.Мельничука: В 7 т. – Т. 1-3.
27. Назарова Т.В. Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті. – К.: Наук. думка, 1985. – 136 с.
28. Тураўскі слоўнік / Склад. А.А.Крывіцкі, Г.А.Цыхун, І.Я.Яшкін. – Т. 1-5. – Мінск, 1982-1987.
29. Янкава Т.С. Дыялектны слоўнік Лоеўшчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1982. – 432 с.
30. Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф.П.Филина. – Т. 1-24. – М.–Л.: Наука, 1965-1989.
31. Этымалагічны слоўнік беларускай мовы / Пад рэд. В.У.Мартынава. – Т. 1-6. – Мінск, 1978-1990.

Матеріал надійшов до редакції 1.11.2004 р.

Г.И.Гримашевич. Номинация женской поясной одежды в диалектах Среднего Полесья.
В статье рассматривается этимология, семантика, словообразовательные особенности названий женской поясной одежды Среднего Полесья и распространение их в украинских, белорусских и русских диалектах.

Grymashevych G.I. The Nomination of Female waist Clothing in the Middle-Polissyan Dialects.
The article considers etymology, semantics, word-formation peculiarities of the nominations of female waist clothing in the Middle-Polissyan region and their spread into Ukrainian, Belarussian and Russian dialects.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2014